Токсичність хіміотерапії, пов’язана з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) у підлітка з гострим лімфобластним лейкозом до В-клітин

  • Розділений екран
  • Поділитися піктограмою Поділіться
    • Facebook
    • Twitter
    • LinkedIn
    • Електронна пошта
  • Значок Інструменти Інструменти

    • Чатчавін Ассанасен, Роні Скарія, Марія Г. Сокіл, Віктор Сальдівар; Токсичність хіміотерапії, пов’язана з неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) у підлітка з гострим лімфобластним лейкозом до В-клітин. Кров 2012; 120 (21): 4303. doi: https://doi.org/10.1182/blood.V120.21.4303.4303

      токсичність

      Завантажити файл цитування:

      Анотація

      Анотація 4303

      Частота ожиріння та метаболічного синдрому зростає. НАЖХП - це хронічний стан печінки, що характеризується накопиченням печінкового жиру не внаслідок інших причин. NAFLD може прогресувати, включаючи спектр запалення, некрозу, фіброзу, а в деяких випадках і цирозу. У найекстремальнішій формі неалкогольний стеатогепатит (NASH) та інші синдроми дисфункції печінки можуть викликати значну токсичність та ускладнити лікування онкологічних хворих, які отримують хіміотерапію. Тут ми описуємо ускладнення переходу НАЖХП на НАСГ гостро під час індукційної терапії у чоловіка-підлітка із ожирінням, що страждає ожирінням, із нещодавно діагностованою пре-ВОЛ.

      У 15-річного чоловіка латиноамериканського періоду лімфаденопатія проходила тижневу історію. Його минула історія хвороби включала гіпертонію та НАЖХП. При встановленні діагнозу гепатоспленомегалія не відзначалась. Початкове лабораторне обстеження виявило легку анемію, підвищений рівень ЛДГ та сечової кислоти, а також нормальний рівень АСТ та АЛТ. Подальша обробка, включаючи аспірацію/біопсію кісткового мозку, виявила Pre-B ALL. Пацієнт розпочав індукційну терапію за протоколом високого ризику, отримуючи вінкристин, даунорубіцин, преднізон та аспарагіназу. На 14-й день індукції він скаржився на біль у правому верхньому квадранті та парестезії ніг. Фізичний огляд виявив жовтяницю, гепатомегалію та втрату глибоких сухожильних рефлексів у нижніх кінцівках. Лабораторні результати виявили трансамініт та холестатичну жовтяницю з гіпонатріємією. Були проведені вінкристин та даунорубіцин. Встановлено, що у пацієнта периферична нейропатія SIADH та IV ступеня обумовлена ​​токсичністю вінкристину. УЗД черевної порожнини показало дифузну жирову інфільтрацію печінки. Черезшкірна біопсія печінки голкою виявила НАСГ із 70% пан-лобулярним стеатозом, вираженою дегенерацією, легким каналікулярним холестазом та фіброзом 2–3/4 стадії.

      Пацієнт пройшов 28 днів преднізолону, але не отримував жодних наступних доз вінкристину під час індукції. Оцінка кісткового мозку 14-го дня показала, що пацієнт знаходиться в стадії ремісії, і це було збережено до 29-го дня, незважаючи на те, що він отримував лише 2 дози вінкристину (1,5 мг/м 2/доза) і даунорубіцину (25 мг/м 2/доза), одну дозу аспарагінази (2500 МО/м 2) та 28 днів преднізолону (60 мг/м 2/добу). Трансамініт зник протягом наступного місяця, як і SIADH та нейропатія. Було висловлено гіпотезу про те, що вихідна жирова печінка пацієнта посилюється через зниження рівня преднізолону метаболічної здатності печінки та посилення токсичності, пов’язаної з хіміотерапією. Він був вилучений з протоколу дослідження і лікується вінкристином із зниженою дозою на 50% та уникає інших гепатотоксичних хіміотерапій. Йому проводять біопсію печінки після кожного циклу хіміотерапії, щоб оцінити ступінь стеатозу.

      Дитяче ожиріння стає проблемою, яка зростає. За підрахунками, близько 10% дітей страждають від НАЖХП/НАСГ. Більш високі показники спостерігаються у латиноамериканців, людей із ожирінням та діабетиків 2 типу. Серологічні маркери та методи візуалізації не виявились ефективними при скринінгу пацієнтів із ризиком НАЖХП/НАСГ. Золотим стандартом діагностики є біопсія тканини печінки, але вона може бути не практичною для всіх пацієнтів. Перевірені стратегії лікування НАЖХП/НАСГ аналогічним чином обмежуються зміною способу життя, що включає дієту та фізичні вправи.

      Хіміотерапевтичні засоби, що застосовуються при терапії лейкемії, складаються з декількох засобів, які покладаються на печінкову функцію для активації метаболізму (циклофосфамід, цитарабін, метотрексат) або для елімінації (вінкристин, даунорубіцин, меркаптопурин). Інші, включаючи антиметаболіти (меркаптопурин, метотрексат, аспарагіназа, преднізон), мають прямий токсичний вплив на печінку. Обмеження у застосуванні цих стандартних засобів суттєво ускладнюють терапевтичні можливості для онкологів, які лікують хворих на лейкемію.

      Хоча це єдиний випадок з наших відомих випадків, який описує хіміотерапію, що індукує прогресування НАСГ, клініцисти, ймовірно, і надалі будуть відчувати ускладнення, пов’язані з ожирінням, жировою печінкою та метаболічним синдромом, оскільки їх частота продовжує зростати у всьому світі. Показано, що кортикостероїди є важливим компонентом терапії лейкемії, що викликає накопичення жиру в печінці. Раніше цей пацієнт мав діагноз жирової печінки перед лікуванням, але швидке прогресування НАСГ та подальша дисфункція печінки суттєво сприяли його токсичності та майбутнім можливостям хіміотерапевтичного лікування.

      Ассанасен:Корпорація Vidacare: Фінансування досліджень. Сокіл:Корпорація Vidacare: Фінансування досліджень.