Шлунковий поліп

Поліпи шлунка (переважно неаденоматозні) зустрічаються у 30-100% пацієнтів, а аденоми дванадцятипалої кишки - у 45-90%.

Пов’язані терміни:

  • Аденома
  • Сімейний аденоматозний поліпоз
  • Новоутворення
  • Ендоскопія
  • Ураження
  • Мутація
  • Дисплазія
  • Поліп
  • Рак шлунку

Завантажити у форматі PDF

Про цю сторінку

Поліпи шлунка

Стеффен Мюльдорфер,. Манфред Столте, в Енциклопедії гастроентерології, 2004

Епідеміологія

Поліпи шлунково-кишкового тракту - це, за визначенням, ураження, підняті над навколишньою слизовою. У шлунку вони виявляються в 1–5% усіх гастроскопічних досліджень. Зафіксована частота різниться, оскільки поліпи фундальних залоз, які складають приблизно 50% усіх поліпів, були лише непослідовно включені в опитування. Приблизно у 25% пацієнтів можна виявити більше одного поліпа. Одна з найбільших гістопатологічних серій оцінила майже 3600 поліпів шлунка. Абсолютні цифри та відносний відсоток різних типів поліпів шлунка, за винятком поліпів фундальних залоз, наведені в таблиці I. Що стосується розташування шлункових поліпів, було показано, що гетеротопія підшлункової залози та залози Бруннера, а також запальні міоматозні поліпи виникають переважно в антральному відділі, тоді як карциноїдні пухлини переважно знаходяться в тілі. Гіперпластичні поліпи та аденоми розподіляються досить рівномірно між антрумом та тілом.

ТАБЛИЦЯ I. Захворюваність на різні шлункові поліпи a

ТипКількістьВипадковість
Новоутворення
Трубчаста аденома600(16,7%)
Тубулопапілярна аденома77(2,2%)
Папілярна аденома7(0,2%)
Аденома пілоричної залози13(0,4%)
Аденокарцинома423(11,8%)
Карциноїдна пухлина95(2,6%)
Всього1215(33,9%)
Пухлиноподібні ураження
Гіперпластичний поліп2036 рік(56,7%)
Запальний поліп міоми192(5,4%)
Гетеротопія111(3,1%)
Поліп Пейтца – Єгерса21(0,6%)
Ювенільний поліп11(0,3%)
Поліп Кронкайта – Канади2(0,1%)
Всього2373(66,1%)

Віковий розподіл пацієнтів з поліпами шлунка відрізняється залежно від гістологічного типу. Поліпи Peutz – Jeghers, ювенільні поліпи та гетеротопії підшлункової залози зазвичай діагностуються у пацієнтів молодше 50 років, а поліпи фундальної залози найчастіше зустрічаються у віковому діапазоні від 40 до 69 років; всі інші гістологічні типи зустрічаються переважно у віковій групі 60 років і старше.

Поліпи шлунка та потовщені шлункові складки

1 Що таке поліпи шлунка та які найчастіше спостерігаються типи поліпів шлунка?

Поліпи шлунка - це будь-яке ненормальне розростання епітеліальної тканини, що виникає з гладкої поверхні шлунка, що в іншому випадку. Поліпи шлунка можуть бути сидячими або голими. Поліпи фундальної залози (рис. 12-1) в даний час є найпоширенішим поліпом шлунка у західних популяціях, замінюючи гіперпластичні шлункові поліпи за поширеністю (рис. 12-2). Разом на них припадає понад 90% поліпів шлунка; аденоматозні та гамартоматозні поліпи складають решту. Ранні раки шлунка можуть проявлятися як поліпоїдні ураження. Поліпи шлунка можуть бути одиничними або множинними. Хоча ендоскопічні ознаки можуть передбачати гістологію, точного розрізнення типу поліпів можна досягти лише за допомогою відбору проб тканини, а в деяких випадках лише після повної резекції поліпа.

Вроджені аномалії та хірургічні розлади шлунка

Поліпи

Поліпи шлунка рідко трапляються у дітей під час діагностичної езофагогастродуоденоскопії. Поліпи шлунка рідко можуть викликати обструктивні симптоми або симптоми кровотечі. Більшість з них протікають безсимптомно, а поодинокі поліпи відносно рідко. Поліпи гіперпластичного запального типу - найпоширеніші поліпи шлунка. 74 Поліпи шлунка частіше виникають у поєднанні з такими синдромами поліпозу, як сімейний аденоматозний поліпоз (FAP), синдром Пеутца-Єгерса або юнацький поліпоз. Вони часто зустрічаються у цих пацієнтів під час наглядової ендоскопії. Всі три синдроми є аутосомно-домінантними та пов'язані із збільшенням ризику злоякісних утворень. Вони вимагають довічного спостереження як за верхнім, так і за нижнім відділом шлунково-кишкового тракту. Ризик малігнізації найбільший у пацієнтів з ФАП та аденоматозними та фундозними поліпами залоз. Гамартоматозні поліпи ювенільного поліпозу та синдром Пеутца-Єгерса мають менший злоякісний потенціал. 74,75 Поліпи шлунка зазвичай видаляють ендоскопічно. Поліпи, які неможливо видалити ендоскопічно, за необхідності можуть бути видалені за допомогою гастротомії або часткової резекції шлунка. Див. Також розділ 43 .

Ендоскопічний скринінг та нагляд за раком

Джоел З. Стенгель, доктор медицини, Девід П. Джонс, Д.О., у GI/Liver Secrets (четверте видання), 2010

24 Що таке злоякісний потенціал поліпів шлунка?

Поліпи шлунка часто виявляються випадково під час ендоскопії і гістологічно класифікуються як гіперпластичні, фундальні або аденоматозні поліпи.

Гіперпластичні поліпи - це найбільш часто зустрічається тип поліпів шлунка (від 70% до 90%) і можуть мати злоякісний потенціал. Недавні клінічні дослідження продемонстрували дисплазію до 19% гіперпластичних поліпів, і було кілька повідомлень про вогнищевий рак.

Поліпи фундальної залози не асоціюються з підвищеним ризиком раку шлунка, але можуть розвинутися у зв'язку з тривалим застосуванням інгібіторів протонної помпи або можуть виникнути у поєднанні з сімейними аденоматозними колоректальними поліпами.

Аденоматозні поліпи шлунка мають злоякісний потенціал, який корелює з розміром поліпа та віком пацієнта.

Ускладнення шлунково-кишкової ендоскопії

Муен Хашаб, Жан Марк Канард, в Ендоскопії шлунково-кишкового тракту на практиці, 2011

2.3 Поліпектомія та ендоскопічна резекція слизової

Поліпи шлунка виявляються приблизно до 3% верхніх ендоскопічних досліджень.

ASGE опублікував свої рекомендації щодо лікування поліпів шлунка (Вставка 7).

Рекомендації ASGE щодо лікування поліпів шлунка

Поліпи, що викликають такі симптоми, як обструкція та кровотеча, слід видаляти, бажано ендоскопічно.

Поліпи розміром більше 2 см слід ендоскопічно вирізати, де це можливо.

Безсимптомні поліпи, які не є аденоматозними і є •

При виявленні множинних поліпів шлунка слід проводити біопсію чи висічення найбільших поліпів, а також взяти репрезентативні біоптати з деяких інших. Подальше лікування повинно базуватися на гістологічних результатах.

Ендоскопія спостереження через 1 рік після видалення аденоматозного поліпа є обґрунтованою. Якщо це обстеження негативне, повторне наглядове ендоскопічне обстеження слід повторювати не частіше 3–5-річних інтервалів.

Після видалення неаденоматозних поліпів шлунка не потрібна наглядова ендоскопія.

Частота крововиливів із шлункової поліпектомії становить близько 2%.

Ускладнення після ендоскопічної резекції аденоми дванадцятипалої кишки за своєю природою подібні до ускладнень колоноскопічної поліпектомії і включають перфорацію, кровотечу та ускладнення, пов’язані з седацією.

Підшкірна ін’єкція сольового розчину або адреналіну та застосування петель і затискачів використовувались під час резекції великих гастродуоденальних поліпів.

Розміщення затискачів після ЕМР дозволяє уникнути затримки кровотечі, особливо в дванадцятипалій кишці.

2.3.1 Ендоскопічна резекція слизової оболонки (ЕМР)

ЕМР передбачає зняття вогнища ураження з м’язової тканини власної стінки кишки або шляхом ін’єкції, або шляхом всмоктування вогнища ураження в ковпачок, прикріплений до кінчика ендоскопа, з подальшим видаленням ураження. Описано декілька методів ЕМР: ▪

Техніка впорскування та вирізання

Техніка введення, підйому та вирізання

ЕМР з лігуванням

Ускладнення ЕМР включають кровотечу, перфорацію та стеноз просвіту (Таблиця 1).

Поліпи шлунка та потовщені шлункові складки

Ендоскопічна резекція

Рак шлунку

Річард М. Гор, Френк Х. Міллер, в онкологічній візуалізації, 2002

Поліпи шлунка

Поширеність шлункових поліпів серед загальної популяції США становить менше 1%, але зростає до 4-5% у симптоматичних осіб. 5, 29, 30 Гіперпластичні поліпи - найпоширеніший різновид, на який припадає від 75 до 95% поліпів шлунка. 14 Вони в основному зустрічаються в антрумі шлунка і мають діаметр менше 1,5 см. Гіперпластичні поліпи пов'язані з хронічним гастритом і виявляються у 4,5-12% пацієнтів з раком шлунка. 3 Як правило, гіперпластичні поліпи, якщо вони малі та множинні, видаляти не потрібно.

Поліпи фундальної залози становлять від 10 до 13% поліпів шлунка і класифікуються як гамартоми без злоякісного потенціалу. 8, 11, 31 Вони невеликі (1–5 мм), плавно маргіновані, сидячі, множинні, жовті або жовті бульби, що локалізуються в проксимальному відділі шлунка. У пацієнтів із сімейним аденоматозним поліпозом поліпи фундальної залози розвиваються в 23-45% випадків. 31 Хоча ці поліпи з часом можуть змінюватися в розмірах, явних доказів злоякісної трансформації немає.

Аденоматозні поліпи, хоча і поширені в товстій кишці, рідко трапляються в шлунку загальної популяції. Ці поліпи мають більший розмір і частіше педулюються, ніж гіперпластичні поліпи. 32 Аденоматозні поліпи зазвичай менше 2 см. Поліпи розміром більше 2 см містять карциноматозні вогнища приблизно в 40% випадків. 33 Дослідження природної історії цих поліпів вказують на те, що вони не зникають мимовільно і що у 11% аденом розвиваються карциноматозні вогнища протягом 4 років. 11, 33 Отже, ендоскопія для спостереження показана пацієнтам, у яких резецирована аденома шлунка. Нові поліпи розвиваються у 25 - 33% пацієнтів, яким проводиться ендоскопічне видалення аденоматозного поліпа. 33

Аденоматозні поліпи розвиваються в дванадцятипалій кишці та дистальному відділі шлунка приблизно у 35-100% пацієнтів із сімейним аденоматозним поліпозом. 11, 22, 26, 34 Вони, як правило, малі та множинні і можуть зазнати злоякісних змін. Таким чином, спостереження та резекція показані з огляду на ризик доброякісних та злоякісних новоутворень при цьому розладі. 3

Синдром Peutz-Jeghers асоціюється з 2-3% ризиком новоутворень у дистальному відділі шлунка та дванадцятипалої кишки. 11, 22 До 25% цих пацієнтів розвивають гастродуоденальні поліпи, але вони не мають злоякісного потенціалу. 26 У пацієнтів із сімейним неповнолітнім поліпозом (ретенційні поліпи) немає підвищеного ризику розвитку раку шлунка. 31

ОБРАЗУВАННЯ ЕРИТЕМАТОЗУ СИСТЕМНОГО ВОЛУСУ: СТАН СТАТТІ1

Хронічний вовчак шлунково-кишкового тракту

Хронічні шлунково-кишкові зміни у хворих на вовчак включають дисфункцію стравоходу, шлункові поліпи, синдром мальабсорбції та ентеропатію, що втрачає білок [68, 329–341].

Аномалії стравоходу при СЧВ, які спостерігаються у 13–32% пацієнтів [298, 329–334], частіше вражають нижню третину стравоходу і пов’язані з явищем Рейно. Хоча ковтання барію може виявити аперистальтику, гіпомотильність або розширення стравоходу, манометричні дослідження є більш чутливими для визначення цих змін [331, 332]. Порушення моторики стравоходу менш важкі та рідше зустрічаються у хворих на вовчак порівняно зі склеродермією, змішаними захворюваннями сполучної тканини та поліміозитом [331, 334].

Поліпи шлунка, які розглядаються як дефекти заповнення вузлів у шлунково-кишковому ряді, є рідкісною знахідкою при вовчаку. Мікроскопічне дослідження показує ділянки хронічного та гострого запалення з фібриноїдним некрозом у стінках артеріоли, пов’язані з васкулітом [335].

У кількох дослідженнях мальабсорбція була пов’язана із СЧВ [336, 337, 337a]. Пацієнти зазвичай мають ненормальні дослідження d-ксилози та/або посилене виведення жиру з калом [336, 337, 337a]. Рентгенографічний малюнок схожий на мальабсорбцію у інших суб’єктів із спікуляцією, фрагментацією та скупченням тонких кишкових петель. Біопсія може бути нормальною або мати притуплення і втрату нормальних ворсинок.

У хворих на вовчак також може виявлятися ентеропатія, що втрачає білок, із грубими та потовщеними кишковими складками (рис. 55) та множинними гладкими та вузликовими ураженнями, переважно в проксимальній частині тонкої кишки, але іноді в шлунку та товстій кишці [338–340, 340a, 341]. Ендоскопія тонусної кишки може виявляти розширену лімфатику та підслизовий набряк [340a].

sciencedirect

РИСУНОК 55. Серія тонкої кишки показує огрубілі та потовщені кишкові складки у 25-річної жінки із СКВ та ентеропатією, що втрачає білок.

Від Трентема і Масі [338], з дозволу.