Результати стаціонарного психологічного лікування дітей та підлітків з розладами харчової поведінки під час виписки: систематичний огляд

Анотація

Передумови

Рекомендується лікування першої лінії для дітей та підлітків з порушеннями харчування - це амбулаторна терапія. Однак значна частина дітей та підлітків з розладами харчової поведінки продовжує потребувати стаціонарного лікування під час хвороби. Вплив психологічних методів лікування в стаціонарі на результати на момент виписки залишається незрозумілим. У цій роботі представлені результати огляду літератури про результати на момент виписки після стаціонарного психологічного лікування дітей та підлітків з розладами харчової поведінки.

Головні сили

Більшість виявлених досліджень були спостережними та низькою якістю. Найбільш послідовно повідомляється про позитивний результат стаціонарного лікування - це збільшення ваги. Результати, пов'язані зі зміною симптомів та мотивацією, різняться залежно від досліджень. У стаціонарних умовах спостерігається значна неоднорідність видів пропонованих методів лікування, цілей лікування, тривалості перебування та вимірюваних результатів.

Висновок

Залишається мало якісних досліджень, що вивчають вплив психологічних методів лікування дітей та підлітків у стаціонарі. Значна неоднорідність між дослідженнями робить неможливим порівняння між дослідженнями. Майбутні дослідження повинні бути спрямовані на усунення цих недоліків з метою кращого визначення конкретних факторів, що сприяють позитивним результатам стаціонарного лікування дітей та підлітків з порушеннями харчування.

Зміст простої англійської мови

Для дітей та підлітків з розладами харчової поведінки амбулаторне лікування є типом лікування, що має найбільшу підтримку в науковій літературі, і повинно бути основою більшості планів лікування. Однак багато дітей та підлітків потребуватимуть стаціонарного лікування в певний момент своєї хвороби. Вплив стаціонарного лікування на симптоми розладу харчової поведінки залишається незрозумілим. Ця робота спрямована на огляд доступної літератури щодо психологічних методів лікування дітей та підлітків із порушеннями харчової поведінки в умовах стаціонару, щоб зрозуміти, що відомо на сьогоднішній день. На жаль, залишається дуже мало досліджень, розроблених таким чином, щоб мати можливість відповісти на запитання: "яке найкраще психологічне лікування надавати дітям та підліткам з розладами харчової поведінки в стаціонарі?" Та через значну варіативність наявних досліджень, єдиним стабільним позитивним результатом у доступних дослідженнях є те, що стаціонарне лікування ефективно для збільшення ваги. Потрібні подальші дослідження для того, щоб оптимізувати лікування дітей та підлітків з порушеннями харчування в стаціонарних умовах.

Передумови

Порушення харчування (ЕД) - це складні розлади, які зазвичай з’являються в дитинстві та підлітковому віці [1]. Поточні рекомендації щодо ЕД та консенсус експертів підтримують амбулаторне сімейне лікування як першочергове лікування дітей та підлітків [2,3,4]. Незважаючи на цю рекомендацію, частина пацієнтів з потенційно небезпечними для життя важкими ЕД потребуватиме вищих рівнів підтримки, включаючи стаціонарну стабілізацію та лікування [5].

На жаль, тривалість перебування у стаціонарі (ЛОП) для лікування ЕД, як правило, тривала у порівнянні з іншими медичними та психіатричними розладами, середній показник ЛОС у дослідженнях з Німеччини, Японії, Швейцарії та Шотландії перевищує 7 тижнів [6,7,8, 9]. Модифікуючі фактори ЛОС у пацієнтів підліткового віку включають лікування згідно із Законом про психічне здоров’я та носогастральне годування, що, як видається, пов’язане з більш тривалим ЛОС [9]. Тривалий LOS викликає занепокоєння, оскільки може порушити розвиток та участь підлітка у школі, сім’ї та соціальному житті. Крім того, стаціонарне лікування є дорогим з точки зору економічних витрат та інтенсивної потреби у медичних ресурсах [10]. У 2013 році під час огляду госпіталізації із середньою тривалістю перебування 37,9 дня (стандартне відхилення [SD] 19,7 дня) до канадського центру вищої медичної допомоги для медичної стабілізації та початкової реабілітації ваги для підлітків з АН встановлено, що середня загальна вартість лікарні становила 51 349 доларів США. Канадських доларів (CAD) (26598 доларів США) із середньою загальною суспільною вартістю 54 932 доларів США (27864 доларів США) за вступ [10]. Подібні дослідження з Португалії та Німеччини виявили порівняно високі витрати на лікування розладів харчової поведінки, оскільки середня вартість прийому в цих країнах становила 5202 до 5883 євро та 13 367 євро відповідно [11, 12].

Хоча три нещодавно опубліковані дослідження, що вивчають результати в різних умовах лікування, підтримують найменш інтенсивне лікування, як лікування первинної лінії ЕД [13,14,15], доказова база, що вивчає найкращі практики для пацієнтів, які потребують стаціонарного лікування, залишається мізерною. Метою цього огляду є подальше вивчення обсягу та переваг психологічних процедур, що надаються дітям та підліткам з ЕД в стаціонарних умовах на час виписки з лікарні.

Методи

Для кожного включеного дослідження узагальнювались тип дослідження (наприклад, проспективне або рандомізоване контрольне дослідження), кількість учасників, включених в аналіз, метод лікування, первинна змінна (и) первинного результату та спостережувані результати.

Враховуючи низьку якість досліджень, кількісний аналіз був неможливим. Проведено якісний огляд усіх включених досліджень, узагальнюючи результати в кінці стаціонарного лікування. Ми розрізняємо результати між різними типами схем лікування, а також докази, що підтверджують використання додаткової терапії як частини стаціонарного лікування.

Двоє рецензентів (LI та JC) незалежно оцінили ризик упередженості у статтях за допомогою системи GRADE (Оцінка рекомендацій, оцінка, розробка та оцінка) [17]. Система GRADE включає аналіз ризику упередженості на основі різних обмежень досліджень, включаючи відсутність приховування розподілу, засліплення, обліку всіх учасників та вибіркового звітування про результати для РКИ, а також відсутність належної контрольної сукупності, хибне вимірювання результати, відсутність належного контролю за змішуючими факторами та неповне або недостатньо коротке спостереження за спостережними дослідженнями.

Результати

Спочатку наданий пошук у базі даних n = 7136 цитат, як зазначено у блок-схемі PRISMA (рис. 1). Додано ще 49 цитат через огляд посилань та прямий ланцюжок цитування. Після видалення дублікатів, n = Залишилось 6426 записів, з них n = 5881 було виключено з огляду на те, що вони не відповідають критеріям включення. З 545 повнотекстових статей, оцінених на відповідність вимогам, n = 479 досліджень було виключено, оскільки це були поздовжні подальші дослідження, які не мали інформації про результат на момент виписки, були в основному дослідженнями для дорослих, були оглядовими або вторинними аналітичними роботами, розділами книг або рекомендаціями або не надавали достатнього опису лікування надані, не зосереджувались на стаціонарному лікуванні або іншим чином не відповідали критеріям включення. Зрештою, n = 66 досліджень було обрано для включення до цього огляду (див. Рис. 1). Кількісний аналіз результатів був неможливим через різні вимірювані результати, низьку якість досліджень та високу неоднорідність методів, що використовувались серед досліджень. Натомість описовий підсумок результатів представлений нижче. Ризик упередженості, оцінений системою GRADE, вважався високим для всіх включених досліджень.

Принципова діаграма PRISMA (переважні елементи звітування для систематичних оглядів та мета-аналізів) вибору дослідження

Стаціонарні програми ЕД при нервовій анорексії

Первинний результат - збільшення ваги

Нам не вдалося виявити жодних РКИ, що вивчають результати стаціонарного лікування, особливо для дитячої АН, включаючи атипову нервову анорексію. Ми визначили двадцять досліджень (загалом n = 1091) з описом стаціонарного лікування, заснованого на інтегративному підході до АН, включаючи психіатричне, медичне, харчове та фармакологічне управління, а також індивідуальну, групову та сімейну терапію, а також кваліфіковану підтримку медсестер [18,19,20,21,22, 23,24,25,26,27,28,29,30,31,32,33,34,35,36,37]. Жодне з цих досліджень не включало контрольні або порівняльні групи. У цих дослідженнях використовувались різні показники зміни ваги. Середня зміна ваги була позитивною у всіх дослідженнях. Середній рівень LOS коливався в межах різних досліджень (Таблиця 1).

Три дослідження (всього n = 39) обстежили стаціонарне лікування із застосуванням сімейного підходу [38,39,40] та три статті (загалом n = 296) повідомляли про стаціонарне лікування з використанням когнітивно-поведінкового підходу (КПТ) [41,42,43]. У всіх дослідженнях пацієнти набирали вагу в лікарні, хоча показники, за якими повідомлялося про зміни ваги, були різними, як і LOS (табл. 1).

Чотирнадцять додаткових досліджень повідомляли про підхід до поведінкової терапії (всього n = 218) [44,45,46,47,48,49,50,51,52,53,54,55,56,57]. Використовувались різні підходи до повідомлення про зміну ваги, і всі дослідження повідомляли про позитивні зміни у вазі від прийому до виписки (табл. 1). Цікаві Коллінз та ін. (1983) повідомили, що LOS корелював з вагою прийому та режимом годування (тобто корм через пероральний назогастральний зонд (NGT)), і повідомили, що найвищий рівень LOS був у тих, хто виявлений у таблиці 2.

Зміна симптомів

Ротшильд-Якар та ін. (2013) порівнювали зміну симптомів від прийому до виписки в рамках інтегративної стаціонарної програми лікування змішаних діагнозів ЕД, використовуючи EAT-26 у групі пацієнтів з AN-R проти підтипу очищення нервової анорексії (AN-BP) або нервової булімії (BN) [30]. Загалом спостерігалося статистично значуще поліпшення балів EAT-26 протягом прийому (стор Таблиця 3 Дослідження стаціонарного лікування дітей та підлітків з нервовою булімією

Стаціонарні програми для ARFID

Вага

Було виявлено три повідомлення про випадки або серії випадків, які описували стаціонарне лікування загалом восьми дітей з ГРН, які отримували лікування за допомогою сімейного підходу, підходу для терапії терапією або поведінкової терапії [63,64,65]. Збільшення ваги повідомлялося в двох дослідженнях (таблиця 4).

Зміна перорального прийому

Зінгер та ін. (1992) повідомляють про зміну споживання калорій у ккал/добу для трьох пацієнтів з ARFID із застосуванням стаціонарного лікування CBT [64]. Пероральне споживання зросло для всіх трьох пацієнтів протягом прийому (Таблиця 4).

Пітт та Міддлмен (2018) повідомляли про два випадки підлітків з ARFID [65]. Після прийому назоеюнальні (NJ) пробірки ставили для початку годування, коли пероральне годування не переносилося. Автори повідомили, що використання індивідуального плану поведінки для кожного пацієнта, що надає підкріплення їжі, є критичним фактором, який допомагає цим пацієнтам переносити прийом всередину без блювоти і дозволяє видалити трубки НЖ (табл. 4).

Поєднані стаціонарні та денні програми лікування

Збільшення ваги

П'ять досліджень узагальнили досвід 264 підлітків з АН, яких лікували як стаціонарних хворих, з наступним денним лікуванням (АКДС), використовуючи або інтегративний підхід, або підхід КБТ [66,67,68,69,70]. Дослідження, що розглядаються як забезпечення комбінованих стаціонарних та денних програм лікування, повідомляють про зміни від моменту прийому до стаціонарної програми до закінчення їх участі у денному лікуванні. У цих дослідженнях всі пацієнти отримували стаціонарне лікування безпосередньо за яким здійснювались денні послуги. Усі п'ять досліджень включали стаціонарне лікування медично нестабільних пацієнтів з подальшим переходом на АКДС після досягнення медичної стабільності (табл. 5). Загальний середній показник LOS (тобто стаціонар та АКДС разом) істотно варіював між дослідженнями. Вага збільшився у всіх дослідженнях (таблиця 5).

Зміна симптомів

Про зміну симптомів повідомляли за різними шкалами у двох дослідженнях комбінованого стаціонарного лікування та АКДС [66, 68]. Хіллен та ін. (2015) не змогли продемонструвати суттєвої зміни в балах EDI-2. Далле Грейв та ін. (2014) повідомили про значне зниження балів EDE-Q перед початком лікування для загального балу та для всіх підкласів, крім Shape Concern. Відсоток пацієнтів із глобальними балами EDE-Q Таблиця 6 Дослідження додаткових методів лікування на додаток до стаціонарного лікування дітей та підлітків із порушеннями харчування

Три дослідження ЕЛТ, додані до стаціонарного лікування АН, повідомляли про зміну симптомів (таблиця 6). Звіт про два випадки Аша та співавт. (2014) описали, що загальний бал за EAT зменшився для одного пацієнта та збільшився для іншого пацієнта, а шкала оцінки поведінки під час їжі (EBRS) дещо знизилася для обох пацієнтів до кінця 10 тижнів [71]. Ще одне дослідження Гаррісона та співавт. (2018), включав 70 госпіталізованих пацієнтів, які отримували індивідуальну ЕПТ, та не зазначив жодних змін у балах EDE-Q [73].

У дослідженні Harrison et al. (2018), пацієнти повідомляли про зміну мотивації, виміряну MSCARED до і після курсу ЕПТ [73]. Відзначено статистично значущий зсув у мотивації (стор 17 за шкалою оцінки депресії Гамільтона), які потрапили до стаціонарної програми на основі КПТ та пройшли додаткове лікування за допомогою терапії яскравим світлом [76]. У цьому дослідженні пацієнтів рандомізували для отримання або 30-хвилинної терапії яскравим світлом (BLT) + стаціонарного лікування (n = 12) × 6 тижнів або лише стаціонарне лікування × 6 тижнів (n = 12). Пацієнти обох груп мали суттєві зміни у ІМТ протягом 6-тижневого дослідження; однак зміна ваги від вихідного рівня була статистично значущою до 3 тижня (стор = 0,038) у групі BLT, але лише на 6 тижні (стор = 0,048) у групі TAU (таблиця 6).

Підтримка додаткової їжі

Три дослідження вивчали вплив підтримки/спостереження за їжею як частини стаціонарного лікування для груп пацієнтів із змішаними діагнозами ЕД [77,78,79] (Таблиця 6). У двох дослідженнях, що вивчали збільшення ваги, між когортами, які отримували підтримку у харчуванні, не було суттєвих відмінностей (загальна n = 77) та тих, хто цього не зробив (усього n = 78) на швидкість набору ваги на добу, хоча спостерігалася тенденція до збільшення набору ваги на добу в групі, яка отримувала підтримку у харчуванні [78, 79]. У цих двох дослідженнях підхід до прийому їжі для пацієнтів, які не отримували їжу, не був задокументований. В окремому дослідженні Couturier & Mahmood (2009) повідомляється про значне зменшення швидкості подачі назогастрального зонду в когорту пацієнтів, які отримували лікування в стаціонарному відділенні після встановлення послідовного прийому їжі [77].

Селективне та неселективне меню

Leacy & Cane (2012) (n = 22) порівняв коефіцієнт збільшення ваги та показники EDE-Q у пацієнтів з АН, які отримували неселективне меню (тобто страви, вибрані дієтологом) або вибіркові меню (тобто страви, обрані пацієнтом, під керівництвом дієтолога) в рамках їх стаціонарного лікування [80]. Група неселективного меню набирала вагу значно швидше, ніж група селективного меню (стор = 0,02) (таблиця 6). Жодних суттєвих відмінностей не виявлено в жодному з предметів EDE-Q, пов'язаних з проблемами харчування. Загальна зміна показників занепокоєння щодо ЕДЕ у цьому дослідженні була низькою, коливаючись від - 0,6 до 1,1 (Таблиця 6).

Висновки

Метою цього огляду було визначити обсяг та переваги психологічного лікування, яке надається дітям та підліткам з ЕД в стаціонарних умовах. Ми виявили 66 досліджень, які продемонстрували значну неоднорідність видів лікування та результатів, про які повідомляється. Хоча всі дослідження були зосереджені на стаціонарному лікуванні, в деяких дослідженнях це лікування проводилося в педіатричному відділенні, а в інших дослідженнях - у психіатричному відділенні, розробленому спеціально для лікування пацієнтів з ЕД чи ні. Надане лікування також варіювалося з урахуванням застосовуваних терапевтичних методів, тривалості перебування в інтенсивному лікуванні та цілей або очікувань лікування.

Незважаючи на наявність суттєвих упереджень та відсутність контрольних груп, кожна зі спеціалізованих стаціонарних програм з ЕД та неспеціалізованих загальних педіатричних відділень повідомляла про успіх у наданні вазі пацієнтам із вагою з обмежувальними харчовими розладами. Крім цієї знахідки, враховуючи надзвичайну неоднорідність описаних методів, з різних досліджень, що містяться в.

Подібним чином неможливо зробити жодних висновків щодо того, які додаткові методи лікування можуть бути найбільш корисними при лікуванні молоді з АН у лікарні. Незважаючи на те, що були вивчені допоміжні методи лікування, тобто використання підтримки їжі, селективного проти неселективного меню, терапії яскравим світлом, ЕПТ та багатосімейної групи проти групи батьків, якість досліджень не дозволяє зробити жодних висновків щодо ефективність цих методів лікування. У цій літературі також є деякі цікаві упущення щодо допоміжних стаціонарних методів лікування, включаючи статті, що не розглядають результати додаткової йоги, програми вправ, арт-терапію, ведення журналу, уважність, групи навичок діалектичної поведінки або індивідуальну або групову посилювальну терапію. Крім того, недостатньо досліджень стаціонарного лікування ЕД, окрім АН, таких, що не можна робити висновків щодо ефективності стаціонарних програм лікування БН, АРФІД або БЕД.

Обмеження цього огляду включають неможливість завершити мета-аналіз або кількісний аналіз через низьку якість та високу неоднорідність доступних досліджень, відсутність включення пошукового терміна "неуточнене порушення харчування та харчування", що могло б дати додаткові дослідження за цією темою, відсутність досліджень, що спеціально повідомляють про певні діагнози, включаючи EDNOS, OSFED або атипову нервову анорексію, та неможливість дезагрегувати висновки на підгрупі, такі як стать або вік (тобто діти проти підлітків).

Майбутні дослідження повинні бути зосереджені на вирішенні цих недоліків шляхом використання досліджень, заснованих на високоякісних методах дослідження, стандартизованій роботі звітних змінних та результатів лікування та розробці кількох сайтів для збору даних про більшу кількість учасників. Враховуючи мізерність досліджень у цій галузі, часто спостерігається тривалий LOS (і пов'язані з цим витрати), а також суттєва варіативність, за якою проводиться лікування, дуже важливо, щоб основні показники прийому та лікування були стандартизовані та повідомлялися, продовжуйте рухати поле вперед. Тільки завдяки вдосконаленим методам дослідження та звітності можна буде визначити ключові компоненти успішного стаціонарного лікування та покращити результати для дітей та підлітків з ЕД.

Наявність даних та матеріалів

Обмін даними не застосовується до цієї статті, оскільки під час поточного дослідження набори даних не створювались та не аналізувались.