Ожиріння асоціюється з підвищеним вираженням рецептора ліпопротеїдів дуже низької щільності в жировій тканині: можливий зв’язок із підвищеним катаболізмом і ожирінням ЛПНЩ

Медичний центр університету Хакенсака, Хакенсак, Нью-Джерсі

Анотація

ПІДСУМОК

Ліпопротеїновий рецептор дуже низької щільності (VLDLR) є членом сімейства ліпопротеїнових рецепторів низької щільності, що сильно експресується в жировій тканині. Він пов'язує різноманітні ліганди, включаючи багаті тригліцеридами ліпопротеїди, багаті на аполіпопротеїн Е, і відіграє значну роль у катаболізмі багатих тригліцеридами ліпопротеїдів. Роль VLDLR була продемонстрована в культурі клітин та моделях тварин, але мало відомо про її регуляцію в організмі людини. Завданням цього дослідження було оцінити вплив ожиріння на експресію VLDLR у жировій тканині та оцінити роль VLDLR у диференціації адипоцитів людини та відкладанні ліпідів.

ТЕМИ ТА ЗРАЗКИ

Парні аліквоти підшкірної та вісцеральної жирової тканини, а також зразки крові були отримані від загальної кількості 76 суб'єктів, 16 худих (індекс маси тіла: ІМТ ≤ 24,9 кг/м 2), 18 із надмірною вагою (25 ≤ ІМТ ≤ 29,9 кг/м 2) та 42 осіб із ожирінням та патологічним ожирінням (ІМТ ≥ 30 кг/м 2). Концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцериди, вільні жирні кислоти та холестерин) та глюкози вимірювали ферментативно. Рівень інсуліну в крові визначали за допомогою імуноферментного аналізу та визначали модель гомеостазної оцінки інсулінорезистентності (HOMA-IR). Розмір адипоцитів досліджували на зрізах, зафарбованих гематоксиліном та еозином, а експресію VLDLR аналізували в жировій тканині, використовуючи вестерн-блот і RT-PCR. Крім того, експресію VLDLR досліджували в ізольованих преадипоцитах перед диференціюванням та під час диференціювання до зрілих адипоцитів.

РЕЗУЛЬТАТИ

Порівняно з худими суб'єктами, рівень білка VLDLR та кількість мРНК у підшкірній жировій клітковині регулювались у осіб із надмірною вагою (+ 46%) та ожирінням (+ 119%). Аналогічно, експресія VLDLR регулювалася вгорі у вісцеральному жирі, але меншою мірою, ніж у підшкірному жирі. Рівень мРНК VLDLR у підшкірній жировій тканині був позитивним (с

ВИСНОВОК

Дослідження показує, що ожиріння вгору регулює експресію VLDLR в жировій тканині, і що індукція експресії VLDLR під час диференціації перед адипоцитами пов'язана зі збільшенням відкладення ліпідів, що свідчить про можливу роль VLDLR у розширенні жирової тканини.