Гіпотиреоз та неалкогольна жирова хвороба печінки Хазам Журнал ендокринології та метаболізму
| Журнал ендокринології та метаболізму, ISSN 1923-2861 друк, 1923-287X Інтернет, відкритий доступ |
| Авторські права на статті, автори; Авторські права на збірник журналів, J Endocrinol Metab та Elmer Press Inc. |
| Веб-сайт журналу http://www.jofem.org |
Том 10, номер 2, квітень 2020, сторінки 45-48
Гіпотиреоз та неалкогольна жирова хвороба печінки
Ранда Хазам а, в, Ахмед Таха б, Джон Кімбугве а, Нала Ельзубеїр а, Самер Пракаш а, Фаїза Мубін а, Бхарат Хандерія а
кафедра внутрішніх хвороб Техаського університету, Центр наук про здоров'я, Амарілло, Техас, США
b Відділення внутрішніх хвороб лікарні Діаконес, Евансвіль, ІНФОРМАЦІЯ, США
c Автор-кореспондент: Ранда Хазам, відділ внутрішньої медицини, Технічний університет, Технічний університет, Центр наук про здоров'я, 1400 Coulter St, Suite 2700, Amarillo, TX 79106, USA
Рукопис подано 20 квітня 2020 року, прийнято 27 квітня 2020 року
Коротка назва: Гіпотиреоз та НАЖХП
doi: https://doi.org/10.14740/jem644
Дані, що підтверджують зв'язок між первинним гіпотиреозом та неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП), відсутні. Гормони щитовидної залози повністю беруть участь у регуляції маси тіла, ліпідного обміну та резистентності до інсуліну. Отже, гормони щитовидної залози можуть відігравати роль у патогенезі НАЖХП та неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ). Результати досліджень, що вивчають зв'язок між НАЖХП та дисфункцією щитовидної залози, були суперечливими; багато хто надав дані, що підтверджують асоціацію, тоді як деякі інші спростували це. У цьому звіті представлений випадок 56-річного чоловіка-латиноамериканця із ожирінням, у якого діагностовано цироз печінки, вторинний після НАЖХП, а через 3 місяці - важкий гіпотиреоз.
Ключові слова: Цироз печінки; Безалкогольна жирова хвороба печінки; Гіпотиреоз
Безалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) - це стеатоз печінки без жодних ідентифікованих вторинних причин накопичення печінкового жиру, таких як значне вживання алкоголю або тривале використання стеатогенного препарату. НАЖХП вважається печінковою особливістю метаболічного синдрому, і його клінічна картина коливається від безсимптомного до повномасштабного цирозу печінки [1]. Незважаючи на тісний взаємозв'язок між дисфункцією щитовидної залози та метаболічним синдромом [1], дані, що підтверджують зв'язок між гіпотиреозом та НАЖХП, все ще є слабкими, і патофізіологія, що лежить в основі цієї асоціації, залишається незрозумілою. Кілька досліджень досліджували зв'язок між НАЖХП та дисфункцією щитовидної залози; однак їх результати були суперечливими [2 - 4]. У цьому звіті ми представляємо випадок важкого гіпотиреозу у пацієнта з цирозом печінки, вторинним після НАЖХП.
| Звіт про справу | Верх |
56-річний чоловік з ожирінням із цирозом печінки в анамнезі, вторинним до НАЖХП, зі зміненим психічним статусом. Йому було проведено інтубацію у відділенні невідкладної допомоги та госпіталізовано до реанімаційного відділення. У нього не було історії зловживання алкоголем, переливання крові чи вживання наркотиків для відпочинку. Життєво важливі ознаки були нормальними, з індексом маси тіла (ІМТ) 36. Фізичний огляд показав потовщену та суху шкіру, зоб та двосторонній набряк без ям. Лабораторії показали рівень аміаку 0,139 ммоль/л (0,011 - 0,032 ммоль/л), лейкоцитів (WBC) 2,5 × 10 3/мкл, гемоглобіну (HGB) 10,4 г/дл, тромбоцитів (PLT) 173 × 10 3/мкл, середній корпускулярний об’єм (MCV) 100 фл, загальний білірубін 0,91 мг/дл, лужна фосфатаза 96 од./л, аспартатамінотрансфераза (AST) 33 од./л та аланінамінотрансфераза (ALT) 18 од./л. Електрокардіограма та гази артеріальної крові були нічим не примітними. Тиреотропний гормон (ТТГ) становив 380 мОд/л, а вільний тироксин (Т4) 0,18 нг/дл. Рентген грудної клітки показав кардіомегалію та нормальні легені. У пацієнта діагностували важкий гіпотиреоз і спочатку йому лікували внутрішньовенно левотироксином, а потім перорально ліотироніном. Йому також керували з приводу печінкової енцефалопатії. Згодом він пройшов безперебійний госпітальний курс; психічний статус покращився і був екстубований на 3 день.
За три місяці до прийому у пацієнта спостерігалася задишка та прогресуюче розтягнення живота. Рівень альбуміну становив 2,3 г/дл, загальний білірубін 1,37 мг/дл, лужна фосфатаза 114 од./Л, AST 60 од./Л, ALT 28 од./Л, протромбіновий час (PT) 13,5 с, міжнародне нормоване співвідношення (INR) 1,24 ( високий), частковий тромбопластиновий час (PTT) 33,6 с, лейкоцити 2,3 × 10 3/мкл, еритроцити 2,35 × 10 6/мкл, HGB 9,0 г/дл, гематокрит (HCT) 26%, MCV 104 fL, і PLT 146 × 10 3/мкл. Комп’ютерна комп’ютерна томографія (КТ) черевної порожнини показала зморщену та вузлувату цирозу печінки, збільшену селезінку, варикозне розширення стравоходу та великий асцит, що передбачає цироз печінки та портальну гіпертензію. Тоді обробка була негативною для поверхневого антигену гепатиту В, антитіла гепатиту С, альфа-1 антитрипсину, церулоплазміну, антинуклеарних антитіл (ANA), антинейтрофільних цитоплазматичних антитіл (ANCA), антимітохондріальних антитіл та аналізу на мутації спадкового гемохроматозу (HH). Тому був встановлений діагноз цирозу печінки, вторинний після НАЖХП.
| Обговорення | Верх |
Під час першого прийому пацієнта у нього спостерігалися здуття живота та особливості декомпенсованої хвороби печінки. Лабораторне обстеження виявило порушення синтетичної та метаболічної функції печінки, а також було виявлено рентгенологічні дані про цироз печінки під час сканування черевної порожнини. Пацієнт заперечував вживання алкоголю, а інші потенційні етіології цирозу печінки були виключені за допомогою негативного тестування на гепатит та аутоімунні панелі, хворобу Вільсона та спадковий гемохроматоз. Враховуючи підвищений ІМТ, безалкогольний стеатогепатит (НАСГ) вважався основною етіологією цирозу печінки. Оскільки в центрі уваги був цироз печінки, лікуюча група не проводила тест на функцію щитовидної залози під час прийому.
Під час другого прийому пацієнта були відзначені набряки без піттингу (мікседема), зоб та потовщення шкіри, результати, які, ймовірно, були пропущені під час першого прийому. Набряки без пошкоджень та потовщення шкіри виникають внаслідок інфільтрації шкіри глікозаміногліканом та пов’язаної з цим затримки води, що проявляється у пацієнта з гіпотиреозом тривалий час [1]. Тому ми вважаємо, що у пацієнта тривалий час не діагностували захворювання щитовидної залози.
Хоча точна патофізіологія, яка стоїть за зв'язком між НАЖХП та гіпотиреозом, невідома, у літературі пропонується кілька механізмів. З одного боку, патогенез НАЖХП включає порушення ліпідного обміну, що призводить до надмірного накопичення тригліцеридів у гепатоцитах [4] і, зрештою, утворення жирової печінки. Крім того, НАЖХП часто супроводжується особливостями метаболічного синдрому, зокрема абдомінального ожиріння та цукрового діабету 2 типу [1, 5]. Тому це можна розглядати як печінковий прояв метаболічного синдрому. З іншого боку, гіпотиреоз опосередковує гіперліпідемію, ожиріння та резистентність до інсуліну, що є компонентами метаболічного синдрому [1]. Крім того, гіпотиреоз поширений у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу [5]. Отже, подібні метаболічні відхилення при гіпотиреозі та НАЖХП свідчать про можливий зв’язок між цими двома станами.
Лептин - це адипоцитокін, який відіграє роль у регуляції енергетичного гомеостазу, метаболізму глюкози та ліпідів. Пропонується нести відповідальність за цю асоціацію, оскільки її рівні підвищені як у пацієнтів із гіпотиреозом, так і у хворих на НАЖХП [6]. Хоча його збільшення було пов'язане з тяжкістю НАЖХП, лептин є антистеатичним на початкових стадіях НАЖХП та є прозапальним та профіброзним під час прогресування захворювання. Підвищений рівень лептину у хворих на гіпотиреоз збільшує вироблення колагену та резистентність до інсуліну в печінці [7]. Інсулінорезистентність сприяє розвитку печінки de novo ліпогенез (DNL) і погіршує придушення ліполізу в жировій тканині; обидва можуть призвести до накопичення жирних кислот (ФК) у печінці [8].
Вважається, що фактор росту фібробластів-21 (FGF-21) відіграє роль у взаємозв'язку між НАЖХП та гіпотиреозом. Він індукує поглинання глюкози в адипоцитах миші та людини та може покращити гомеостаз глюкози після введення мишам, що страждають ожирінням [9]. Підвищений рівень FGF-21 у сироватці крові у хворих на НАЖХП був описаний у кількох дослідженнях на людях, що свідчить про відносну стійкість FGF-21 у цих пацієнтів [10 - 12]. Одне недавнє дослідження показало, що введення трийодтироніну (Т3) мишам може викликати специфічну дозозалежну експресію FGF-21 у печінці [13]. Ці дані разом вказують на шлях FGF-21 у пацієнтів з НАЖХП, хоча точний механізм залишається незрозумілим. Підвищений рівень FGF-21 у плазмі крові у пацієнтів з гіпотиреозом також спостерігався в недавньому дослідженні Lee et al [14].
Одна з теорій патофізіології НАЖХП базується на ураженні печінки через дисфункцію мітохондрій, окислювальний стрес та вироблення активних форм кисню (АФК). Вільні жирні кислоти (FFA) зазнають β-окислення в мітохондріях у фізіологічних умовах. Надмірне накопичення FFA в гепатоцитах призводить до окислення FFA в мітохондріях, що призводить до перепродукції АФК [7]. Потім АФК активує шлях перекисного окислення ліпідів, а потім гепатоцити, що індукує запалення та фіброз [7]. Повідомлялося, що дисфункція щитовидної залози змінює кардіоліпін та мітохондріальне дихання, що призводить до дисфункції мітохондрій у скелетних м'язах [15]. Більше того, маркери окисного стресу, включаючи АФК та маркери перекисного окислення ліпідів, спостерігались у пацієнтів з гіпотиреозом [16].
Кілька досліджень досліджували зв'язок між гіпотиреозом та НАЖХП. Мантовані та співавтори в метааналізі 15 спостережних досліджень дійшли висновку, що гіпотиреоз суттєво асоціюється з НАЖХП [2]. Це ж дослідження показало, що гіпотиреоз був пов’язаний із 42% підвищеним ризиком виявлення або підтвердження біопсії НАЖХП незалежно від віку, статі, ІМТ та інших загальних факторів метаболічного ризику. Більше того, Гуо та співавт., У більш масштабному мета-аналізі, в якому брали участь 61 548 учасників, повідомили, що підвищений рівень ТТГ суттєво асоціюється з вищим ризиком розвитку НАЖХП незалежно від віку та статусу еутиреоїдної залози [3].
З іншого боку, Ярувонгваніч та співавтори провели мета-аналіз 14 досліджень, в яких брали участь 7191 пацієнт з НАЖХП, який прийшов до висновку не лише про те, що між НАЖХП і гіпотиреозом не було значущої взаємозв'язку, але й про те, що пацієнти з НАЖХП не мали суттєвої різниці в рівні гормонів щитовидної залози (тобто вільний T3, вільний T4 та TSH) порівняно з контролем, що не є НАФЛД [4]. Порівняно з Mantovani et al та Guo et al, Ярувонгваніч та співавт. Не включали дослідження щодо підлітків [17, 18], а також поперечні та поздовжні дослідження, опубліковані на дорослих з 2016 по 2018 рік [19 - 21].
Висновки
Хоча було запропоновано асоціацію, причинно-наслідковий зв’язок між НАЖХП та первинним гіпотиреозом у літературі ще не встановлений. Необхідні великі клінічні проспективні дослідження, щоб підтвердити клінічну асоціацію та підтримку основних механізмів між гіпотиреозом та НАЖХП.
Подяки
Не заявляти.
Фінансове розкриття інформації
Не заявляти.
Конфлікт інтересів
Автори не мають конфлікту інтересів для розголошення.
Інформовану згоду
Усна отримала усну інформовану згоду на анонімізацію інформації, яка буде опублікована в цій статті.
Внески автора
RH та BK сприяли збору та інтерпретації даних, складаючи та критично переглядаючи рукопис, затверджуючи остаточну версію рукопису, що публікується, та погоджуючись нести відповідальність за всі аспекти роботи. AT та JK сприяли отриманню даних, складаючи проект рукопису, затверджуючи версію рукопису, що публікується, та погоджуючись нести відповідальність за всі аспекти роботи. NE, SP і FM беруть участь у розробці рукопису, затвердженні остаточної версії рукопису, що публікується, і погоджуються нести відповідальність за всі аспекти роботи.
Наявність даних
Автори заявляють, що дані, що підтверджують висновки цього рукопису, є в статті. Крім того, будь-які запити щодо підтвердження доступності даних цієї статті слід направляти до відповідного автора Ранди Хазама.
Ця стаття поширюється на умовах міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial 4.0, яка дозволяє необмежене некомерційне використання, розповсюдження та відтворення на будь-якому носії за умови належного цитування оригіналу твору.
Журнал ендокринології та метаболізму видає Elmer Press Inc.
- Гіпотиреоз у пацієнта з неалкогольною жировою хворобою печінки BMJ
- Худі безалкогольні жирні хвороби печінки мали порівняно загальну калорійність вуглеводів,
- Кишкові бактерії, пов’язані з неалкогольною жировою хворобою печінки - ScienceDaily
- Кефір допомагає безалкогольним жирним захворюванням печінки ферментолам
- Кето-дієта та інші можуть сприяти неалкогольній жировій хворобі печінки