Дієтичний білок тріски покращує чутливість до інсуліну у резистентних до інсуліну чоловіків та жінок

Рандомізоване контрольоване дослідження

Веронік Уелле, BSC 12,
Джулі Маруа, MSC 12,
С. Джон Вайснагель, доктор медицини, FRCPC 34 та
Елен Жак, доктор філософії 12

1 Інститут нутрицевтиків та функціональних продуктів харчування, Університет Лаваль, Квебек, Квебек, Канада
2 Департамент харчової науки та харчування, Університет Лаваль, Квебек, Квебек, Канада
3 Відділ досліджень діабету, Дослідницький центр CHUL, місто Квебек, Квебек, Канада
4 Кафедра соціальної та профілактичної медицини, відділ кінезіології, Університет Лаваль, Квебек, Квебек, Канада

Надішліть запити на листування та передрук до Елен Жак, Департамент харчових наук та харчування, будівля Поля-Комтуа, Університет Лаваль, Квебек G1K 7P4, Канада. Електронна пошта: helene.jacquesaln.ulaval.ca

Рандомізоване контрольоване дослідження

Анотація

МЕТА- Метою цієї статті було порівняти вплив білка тріски з ефектом інших білків тваринного походження на чутливість до інсуліну у резистентних до інсуліну людей.

ДИЗАЙН ДИЗАЙН І МЕТОДИ—Чутливість до інсуліну (M/I) оцінювали за допомогою гіперінсулінемічно-евглікемічного затискача у 19 резистентних до інсуліну суб’єктів, які харчувались білковою дієтою тріски та подібною дієтою, що містить нежирну яловичину, свинину, телятину, яйця, молоко та молочні продукти (BPVEM) 4 тижні в дослідженні дизайну кросовера. Обидві дієти були сформульовані так, щоб відрізнятися лише джерелом білка, забезпечуючи таким чином еквівалентну кількість харчових волокон та мононенасичених, поліненасичених (включаючи n-3) та насичених жирних кислот (1,1: 1,8: 1,0). Також оцінювали функцію β-клітин, оцінену за пероральними параметрами, отриманими за допомогою тесту на толерантність до глюкози.

РЕЗУЛЬТАТИ—Знаходилось значне покращення чутливості до інсуліну (Р = 0,027) і сильна тенденція до кращого індексу розподілу (функція β-клітин × М/І) (Р = 0,055) у суб’єктів, які споживають білкову дієту тріски, порівняно з тими, хто споживає Дієта BPVEM. Коли враховували медіану вихідного рівня M/I (4,8 × 10-3 мг · кг -1 кг/хв -1 мкмоль -1), взаємодія на співвідношенні глюкози 30-хв С-пептид-30 хв, використовується як індекс функції β-клітин, спостерігався між дієтою та статусом M/I (P = 0,022). Дійсно, це співвідношення сильно зростало у суб'єктів із низьким вмістом вмісту в/м, які споживають білкову дієту тріски, порівняно з тими, хто споживає дієту BPVEM (P = 0,065).

ВИСНОВКИ—Дієтичний білок тріски покращує чутливість до інсуліну у резистентних до інсуліну людей і, отже, може сприяти профілактиці діабету 2 типу, зменшуючи метаболічні ускладнення, пов'язані з резистентністю до інсуліну.

BPVEM, нежирна яловичина, свинина, телятина, яйця, молоко та молочні продукти
FPG, глюкоза в плазмі натще
IAUC, інкрементальна площа під кривою
IGT, порушення толерантності до глюкози
NGT, нормальна толерантність до глюкози
OGTT, пероральний тест на толерантність до глюкози
ПНЖК, поліненасичені жирні кислоти

Інсулінорезистентність сприяє патофізіології діабету 2 типу (1). Дослідження щодо зниження інсулінорезистентності із застосуванням сенсибілізуючих інсулін засобів, таких як тіазолідиндіони, дозволяють припустити, що така терапія може затримати або запобігти прогресуванню від інсулінорезистентності до діабету 2 типу (2,3) та зберегти функцію β-клітин (4). Серед інших терапевтичних підходів також вивчаються дієтичні втручання.

Збільшується кількість досліджень для вивчення метаболічного впливу харчових білків на гомеостаз інсуліну та глюкози. Відповідно до von Post-Skagegard et al. (5), білкова їжа тріски, порівняно з молочною білковою їжею, знизила рівень інсуліну та знизила співвідношення інсуліну до С-пептиду та інсуліну до глюкози у здорових жінок. У попередньому дослідженні як білки тріски, так і сої зменшували реакції глюкози та інсуліну натще і після їжі, а також підвищували периферичну чутливість до інсуліну порівняно з казеїном у щурів, які харчувались дієтою з високим вмістом сахарози (6). Крім того, дієтичний білок тріски у порівнянні з соєвим білком та казеїном запобігав розвитку інсулінорезистентності скелетних м'язів (7), нормалізуючи активацію інсуліну шляху фосфатидилінозитол 3-кінази/Akt-протеїнкінази В та покращуючи транслокацію GLUT4 у скелетних м'язах пацюки із ожирінням з високим вмістом жиру (8). Дослідження на людях також показали, що включення нежирної риби, основним компонентом якої є рибний білок, на відміну від інших тваринних білків, у розсудливій гіполіпідемічній дієті підвищує концентрацію глобуліну, що зв’язує статеві гормони (9), і холестерину HDL2 (9,10), добре визнані параметри, пов'язані з чутливістю до інсуліну (11).

Таким чином, метою цього дослідження було порівняти вплив дієтичного білка тріски з впливом інших тваринних білків (яловичини, свинини, телятини та молока) на чутливість до інсуліну у резистентних до інсуліну чоловіків та жінок. На підставі попередніх досліджень на тваринах (7,8) та людях (9,10) ми припустили, що білок тріски покращує чутливість до інсуліну у резистентних до інсуліну суб'єктів порівняно з іншими тваринами. Також досліджували секрецію інсуліну, оскільки як чутливість до інсуліну, так і секреція взаємодіють при визначенні ризику діабету (1).

ДИЗАЙН ДИЗАЙН І МЕТОДИ -

Щоб визначити вплив обох дієт на секрецію інсуліну щодо статусу резистентності до інсуліну, суб'єктів поділяли на дві підгрупи - суб'єктів із низькою чутливістю до інсуліну та суб'єктів із помірно низькою чутливістю до інсуліну відповідно до їх вихідного рівня M/I (медіана 4,8 × 10-3 мг · кг -1, хв -1 -1 пмоль -1. Цікаво, що між підгрупами спостерігалася значна взаємодія щодо 30-хвилинного співвідношення С-пептиду до 30-хвилинної глюкози (Р = 0,022), що використовується як показник функції β-клітин, у відповідь на білок тріски та Дієти BPVEM (рис. 1B). Незважаючи на те, що не було різниці між білком тріски та дієтою BPVEM (P = 0,113) у суб'єктів із помірно низькою чутливістю до інсуліну, ми спостерігали 25% збільшення співвідношення глюкози 30-хв С-пептид-30-хв з дієта тріски (з 668 ± 97 до 836 ± 86) та незначне зниження на 4% (з 632 ± 73 до 605 ± 104) при дієті BPVEM (P = 0,065) у суб'єктів із низькою чутливістю до інсуліну, що свідчить про сильну тенденцію для поліпшення секреції інсуліну з білком тріски у цих суб'єктів.

ВИСНОВКИ -

Наведені результати дають перші докази того, що білок тріски покращує чутливість до інсуліну порівняно з іншими білками тваринного походження у резистентних до інсуліну чоловіків та жінок. У нашому дослідженні споживання обох дієт з контрольованим годуванням призвело до середньої втрати ваги на 1 кг (1%). Повідомлялося, що втрата маси тіла на 5–10% (25), особливо з боку вісцеральної жирової тканини (26), покращує чутливість до інсуліну у осіб із надмірною вагою з резистентністю до інсуліну. У цьому дослідженні окружність талії, яка є хорошим маркером для вісцерального жиру (27), залишалася незмінною під час обох дієт. Більше того, жодної із виміряних змінних не спостерігали значних взаємодій дієти за зміною ваги. Отже, спостережувані зміни у функції M/I та β-клітин навряд чи будуть зумовлені цією незначною втратою маси тіла.

Вплив білка тріски (CP) порівняно з іншими тваринами (BPVEM) на чутливість до інсуліну (вгорі), функцію β-клітин (в середині) та індекс розподілу (внизу) до (□) та після (▪) 4 тижнів годування резистентні до інсуліну суб'єкти (A) та взаємодія між дієтою та вихідною чутливістю до інсуліну (медіана 4,8 × 10-3 мг · кг -1, хв -1 -1 пмоль -1) (B). Значення є середніми ± SEM. * P = 0,027, † P = 0,055 і ‡ P = 0,065 (ANOVA для конструкції кросовера). Дані про чутливість до інсуліну та функції β-клітин були доступні для 17 пацієнтів. Дані про індекс розподілу були доступні для 15 випробовуваних. Дані були доступні для 9 суб’єктів у підгрупі з низькою чутливістю до інсуліну та для 8 суб’єктів із середньо низькою підгрупою щодо чутливості до інсуліну та функції β-клітин. Дані були доступні для 8 суб'єктів у підгрупі з низькою чутливістю до інсуліну та для 7 осіб із підгрупи з помірною низькою чутливістю до інсуліну щодо індексу схильності.