Блог психології

Психологія людини

Відкритий доступ Рецензована стаття дослідження

Анотація

Цитування: Agüera Z, Romero X, Arcelus J, Sánchez I, Riesco N, Jiménez-Murcia S, et al. (2015) Зміни у складі тіла при нервовій анорексії: предиктори одужання та результату лікування. PLoS ONE 10 (11): e0143012. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0143012

Редактор: Андреас Штенгель, Charité-Universitätsmedizin Berlin, Campus Benjamin Franklin, GERMANY

Отримано: 13 липня 2015 р .; Прийнято: 29 жовтня 2015 р .; Опубліковано: 23 листопада 2015 року

Наявність даних: Усі відповідні дані знаходяться в газеті та в допоміжних файлах.

Фінансування: Дослідження підтримано Інститутом Салуда Карлоса III [ISCIII; FIS PI11/00210, FIS PI14/00290 та Ministerio de de Economía y Competitividad (PSI2011-28349)] та співфінансуються з фондів Fondos Europeos de Desarrollo Regional (FEDER) - спосіб побудови Європи. Хосе К. Фернандес-Гарсія - отримувач контракту на дослідження від Сервісіо Андалуз де Салуд (SAS) (B-0033-2014). CIBERobn та CIBERSAM - це ініціативи ISCIII.

Конкуруючі інтереси: Автори заявили, що не існує конкуруючих інтересів.

Вступ

Склад тіла (БК) вважається точним виміром стану харчування та ризику для здоров'я [1,2]. Основними компонентами БК є жирова маса (ФМ), загальна кількість води в організмі (ТБВ) та знежирена маса (МЖЖ) [складається з кісткової та м’язової маси (ММ)] [3]. Продовольча та сільськогосподарська організація Організації Об'єднаних Націй (ФАО) повідомила, що серед загальної популяції жінок 20–30% від загальної маси тіла складається з FM [4], а TBW у здорових дорослих жінок становить 45% –60% від загальної маси тіла [5].

Розглядаючи підтипи АН, були виявлені деякі відмінності між підтипами запою/очищення (AN-BP) та рестриктивними (AN-R) підтипами. У той час як перша містить більший відсоток FM, друга, як було встановлено, вимагає більшої калорійності для відновлення ваги [19]. Однак через 3-6 місяців після досягнення здорової ваги обидві групи, як правило, нормалізують свій метаболізм до того ж рівня, що і здорові контролі [18]. Незважаючи на ці відмінності БК, лише в двох дослідженнях оцінювали AN-R та AN-BP окремо [10,20], і ці дослідження мають ряд недоліків, таких як відсутність контрольної групи або інформація про ЧМТ або BMR.

Це дослідження намагається подолати деякі обмеження попередніх досліджень, включивши більшу та більш однорідну вибірку пацієнтів як з AN-R, так і з AN-BP, яких об'єктивно оцінювали та контролювали щотижня протягом лікування та протягом одного року спостереження. Крім того, це перше, наскільки нам відомо, дослідження, яке поздовжньо досліджує роль параметрів ВС як предикторів результату лікування. Ми сподіваємось, що результати цього дослідження можуть надати корисну інформацію при розробці рекомендацій щодо харчування та лікування пацієнтів з АН, беручи до уваги ці два підтипи розладів. Таким чином, конкретними цілями дослідження були: 1) оцінити вплив діагностичного підтипу на харчовий статус (тобто БК та BMR) пацієнтів з АН; 2) описати зміни розподілу BC та BMR у великій вибірці пацієнтів з АН з плином часу порівняно із вибіркою здорових контрольних груп; 3) проаналізувати клінічні та психологічні предиктори зміни БК під час лікування; та 4) для аналізу предикторів (головним чином параметрів БК) результатів лікування та відсіву.

Матеріали та методи

Учасники

Остаточна вибірка включала 118 дорослих жінок з нервовою анорексією (70 AN-R та 48 AN-BP) та 143 контролями нормальної їжі/ваги без історії порушення харчової поведінки (HC). Діагноз розладу харчової поведінки (ЕД) спочатку ставили згідно з критеріями DSM-IV-TR [21] і визначали досвідчені психологи та психіатри. Ці діагнози були повторно проаналізовані після прийому з використанням критеріїв DSM-5 [6]. Дисбаланс між кількістю підтипів АН обумовлений тим, що у вибірку входили пацієнти, які послідовно потрапляли на обстеження та лікування до відділення розладів харчування (Відділення психіатрії, Університетська лікарня м. Белвітж, Барселона) між 2008 і 2012 роками.

Зразок AN-R мав середній вік 25,43 року (SD = 7,77) та вихідний індекс маси тіла (ІМТ) 16,71 (SD = 1,03). Більшість пацієнтів були одинаками (80,0%) та закінчили середню школу (41,5%). Було використано приблизно 63,5% зразка AN-R. Зразок AN-BP мав середній вік 28,27 року (SD = 8,04) та вихідний ІМТ 17,21 (SD = 1,36). 73,9% були одинаками, і трохи більше половини з них закінчили середню школу (51,2%). Було використано 63,4% зразка AN-BP. Зразок HC включав жінок, які відвідували лікарню для проведення планових аналізів крові та студентів, які зголосились взяти участь у дослідженні. Середній вік зразка HC становив 25,23 року (SD = 7,11) і мав середній вихідний ІМТ 20,78 (SD = 1,98). Більша частина вибірки ВГ була одинокою (73,6%), закінчила середню школу (58,1%) та працювала (49,3%).

З нашої початкової вибірки із 152 хворих на АН з цього аналізу були виключені наступні групи осіб: а) пацієнти з неповними анкетами (n = 23), б) пацієнти з ендокринними розладами, такими як цукровий діабет, нецукровий діабет та гіпо- або гіпертиреоз (n = 2) та c) чоловіки (n = 9), оскільки кількість чоловіків із таким діагнозом була занадто малою для значущих порівнянь. Критеріями виключення для контрольної групи здорового харчування були: a) чоловіки, b) молодше 18 років; c) анамнез ЕД та ІМТ нижче 18,5 кг/м 2 або вище 25 кг/м 2 ( n = 17).

Оцінка

- Інвентаризація розладів харчової поведінки-2 (EDI-2; [22]. Це надійний та дійсний багатовимірний багатовимірний опитувальник для самозвітів, який оцінює когнітивні та поведінкові характеристики при ED. EDI-2 зберігає вісім шкал, виявлених у EDI. (прагнення до худорлявості, булімії, невдоволення тілом, неефективності, перфекціонізму, міжособистісної недовіри, інтроцептивної обізнаності та страхів перед зрілістю) і додає 27 нових пунктів до трьох шкал: аскетизм, регулювання імпульсів та соціальна незахищеність. Усі ці шкали відповідають на 6-бальна шкала Лікерта та забезпечують стандартизовані під шкали оцінок. Вона була перевірена в іспанській популяції [22] із середньою внутрішньою консистенцією 0,63 (коефіцієнт альфа).

Антропометрія та аналіз складу тіла

Зріст вимірювали стадіометром без учасників, які носили взуття.

- Tanita BC-420MA: Склад тіла вимірювали за допомогою аналізу біоелектричного імпедансу (BIA) (Tanita BC-420MA, Tanita Corp., Токіо, Японія). Цей аналізатор складу тіла «нога до ноги» є простим, точним, неінвазивним та перевіреним методом оцінки BC [23], який забезпечує малу змінну напругу 90 мкА (50/60Гц) через електроди на металевих пластинах стопи. Вага тіла, а також FM, FFM, MM, TBW, BMR та BMI були розраховані для кожного пацієнта. Оцінки BC отримують на основі рідин в організмі, використовуючи патентовані рівняння на основі індексу резистентності, ваги, зросту, віку та статі. Виробники тримали ці рівняння в таємниці, і в літературі про них не повідомлялося. BIA підтверджена на основі вимірювань двоенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DEXA) та інших довідкових методів [23]. Література вказує на те, що використання BIA є не тільки ефективним для оцінки параметрів BC в ЕД, але також може бути вигідним при лікуванні хворих на АН [24].

Процедура

Всім пацієнтам досвідчені психологи та психіатри оцінювали та діагностували в відділенні ЕД в університетській лікарні Белвітж. Було проведено два очні інтерв’ю: перше інтерв’ю надавало інформацію про поточні симптоми ЕД, попередні події та інші цікавлять психопатологічні дані, а друге інтерв’ю включало психометричну та антропометричну оцінку. Додаткову демографічну інформацію, включаючи освіту, заняття, історію ваги, імпульсивну поведінку та інші відповідні клінічні змінні щодо розладу харчової поведінки, було отримано в ході особистого, стандартизованого, структурованого інтерв’ю. Таку ж оцінку повторювали в кінці лікування та під час однорічного спостереження.

Оцінку BC отримували щотижня, завжди в той же день тижня і в той же час (з 9:00 до 9:30 ранку), використовуючи вищеописаний BIA (Tanita BC-420MA) і відповідно до принципи, описані раніше Кайлом та ін. [3].

Лікування

Кожен пацієнт з АН отримував одне і те ж лікування в денному стаціонарі (ДГ), яке поєднувало дієтичне, дієтичне та групове когнітивно-поведінкове лікування (ТГС) для пацієнтів з АН. Це мануалізоване лікування складалося з когнітивно-поведінкових методів, включаючи терапію стимулюючим контролем, запобігання впливу та реагування, когнітивну перебудову, навчання вирішенню проблем, соціальні навички, методи релаксації та профілактику рецидивів. Більше того, люди отримували сімейне психовиховання в групових умовах. Пацієнти відвідували DH з 9:00 до 15:00, п’ять днів на тиждень (понеділок — п’ятниця), протягом 15 тижнів. Споживання їжі контролювали двічі під час сніданку та обіду (основне споживання їжі протягом дня).

В рамках лікування DH проводився щотижневий моніторинг ваги, разом з оцінкою харчової поведінки та пізнання за допомогою заходів самозвітності. Наприкінці лікування пацієнти були переоцінені та класифіковані за чотирма категоріями: «повна ремісія», «часткова ремісія», «неремісія» та «відмова» (тобто добровільне припинення лікування). Ці категорії базувались на результатах лікування відповідно до критеріїв DSM-5 [6].

Харчове лікування

Рекомендації щодо харчування пацієнтів у ДК встановлені відділом дієтології та харчування в університетській лікарні Белвітге. Потреба в калоріях визначається відповідно до базової дієти 2300 ккал/добу, що відповідає збалансованому розподілу макро- та мікроелементів, 60% вуглеводів, 25-30% жирів та 15% білка. Усі пацієнти отримували прогресивну дієту, розділену на чотири фази (починаючи з 1200 ккал/добу спочатку і збільшуючи споживання енергії до 2300 ккал/добу), щоб уникнути синдрому повторного годування.

Заява про етику

Наступні процедури були погоджені та затверджені Комітетом з етики нашого закладу (а саме Комітетом з етики клінічних досліджень при Університетській лікарні Белвітге) відповідно до Гельсінської декларації 1975 року, переглянутої в 1983 році. Ми отримали підписану інформовану згоду від усіх учасники (всі пацієнти були дорослими; до цього дослідження не брали участь неповнолітні).

Статистичний аналіз

Статистичний аналіз проводили за допомогою SPSS20 для Windows (SPSS Inc). Аналіз дисперсійних процедур (ANOVA) порівнював середнє значення клінічних змінних між діагностичними підтипами (AN-R, AN-BP та HC), визначаючи пост-hoc множинні контрасти через оцінки Бонферроні для вимірювання парних порівнянь. Різниці до пост-пост (значення, прийняті на початку та в кінці лікування) для показників БЦ аналізували за допомогою змішаного проектування ANOVA, визначаючи час (до- та після-бали) як внутрішньофакторний та груповий (AN-R та AN-BP) як міжфактор. Основні ефекти для фактора часу оцінювались та інтерпретувались у випадку значних взаємодій часу × групи, а поодинокі ефекти оцінювали-інтерпретували для несуттєвих взаємодій часу × групи.

Моделі множинної регресії визначили основні предиктори змін до показників БК у вибірці АН. Процедура ENTER була визначена для одночасного включення наступних потенційних предикторів: показники BC на вихідному рівні (тобто рівень кожного параметра BC при надходженні), вік пацієнтів, тривалість ED, загальний бал EDI-2 та підтип AN (0 = обмежувальний, 1 = запої/очищення). Глобальний прогнозуючий потенціал моделей вимірювали за допомогою скоригованого коефіцієнта R 2.

Нарешті, логістичні регресії оцінювали основні предиктори результатів терапії, відсіву та ремісії. Були визначені поетапні процедури для автоматичного вибору найкращих дискримінаційних змінних, враховуючи наступні потенційні незалежні змінні: показники БК на вихідному рівні, вік пацієнтів, тривалість ЕД, загальний бал ЕДІ-2 та підтип AN (0 = обмеження, 1 = запой/продувка). Глобальна прогнозована здатність остаточних моделей вимірювалась за допомогою коефіцієнта Нагелькерке-R 2.

У випадках багаторазових порівнянь метод корекції Бонферроні в основному критикували за занадто консервативний характер і не було узгоджено жодної стандартної альтернативної процедури. З практико-клінічної точки зору розміри ефектів є відповідною метою аналізів (р-значення сильно залежать від обсягу вибірки), отже, всі розміри ефектів для взаємозв'язків, проаналізованих у цьому дослідженні, були оцінені як правильні для використання множинні групові порівняння. Для парних порівнянь (на відміну від процедури ANOVA) величини ефектів вимірювали через коефіцієнт d Коена [25] (| d | 0,5 вважали помірним, а | d |> 0,8 вважали великим) з 95% довірчим інтервалом (95 % ДІ) для середніх різниць (MD) та коефіцієнта шансів (OR).

Результати

Порівняння між групами на вихідному рівні

Таблиця 1 показує розподіл харчової поведінки та показників БК на вихідному рівні та порівняння двох станів підтипу діагнозу (AN-R та AN-BP) та HC. Встановлено, що пацієнти з АН-АТ суттєво відрізняються від учасників ГК за всіма змінними, і більшість ефектів цих відмінностей були у високому діапазоні (| d |> 0,80), за винятком лише шкали перфекціонізму, яка була помірною (| d | ≥0,50). Хворі AN-R також відрізнялись від контрольних за всіма показниками, за винятком оцінки булімії EDI-2, і величина ефекту середніх відмінностей була в середньому та високому діапазоні.