ВООЗ EMRO Дієтичне управління хірургічними пацієнтами вплив на загоєння рани надрізу Том 2,

Додому
Теми здоров’я
Дані та статистика
Медіа-центр
Інформаційні ресурси
Країни
Програми
Про нас

Меню розділу

Ти тут

Східносередземноморський журнал охорони здоров'я
- Про журнал
- Минулі випуски
  - Том 26 2020
  - Випуск 25, 2019
  - Випуск 24, 2018
  - Випуск 23, 2017
  - Випуск 22, 2016
  - Випуск 21, 2015
  - Випуск 20, 2014
  - Випуск 19, 2013
  - Випуск 18, 2012
  - Випуск 17, 2011
  - Випуск 16, 2010
  - Випуск 15, 2009
  - Випуск 14, 2008
  - Випуск 13, 2007
  - Випуск 12, 2006
  - Випуск 11, 2005
  - Випуск 10, 2004
  - Випуск 9, 2003
  - Випуск 8, 2002
  - Том 7, 2001
  - Том 6, 2000
  - Том 5, 1999
  - Том 4, 1998
  - Випуск 3, 1997
  - Том 2, 1996
  - Том 1, 1995
- Інформація для авторів
- Інформація для рецензентів
- Статті в пресі
- Зустрічі
- Зареєструйтесь для отримання повідомлень електронною поштою/RSS
- Як замовити друковані копії
- Застереження/авторські права
- Інформаційні ресурси
- Зв'яжіться з нами
- Додому

Східносередземноморський журнал охорони здоров'я

Дієтичне лікування хірургічних хворих: вплив на загоєння рани на порізі

Ханея М. Елбанна, Кавтер Г. Толба і Олфат А. Дарвіш

Анотація: У головній університетській лікарні в Олександрії було проведено дослідження 38 пацієнтів. Зразок був розділений на контрольну групу та експериментальну групу. Отримані дані показують статистично значущі відмінності між двома групами в рівні освіти, але відсутність різниці у картині крові, індексі маси тіла або харчовому статусі. Була різниця у швидкості загоєння ран у двох групах та у взаємозв’язку між харчовим статусом та загоєнням ран у контрольній групі. Загальна кількість лікарняних у контрольній групі була довшою, ніж у експериментальній групі. Харчовий статус хірургічних пацієнтів, а також споживання їжі слід оцінювати через короткі проміжки часу до та після операції.

Вступ

Харчова допомога відіграє важливу роль в успіху хірургічного втручання. Можна уникнути перебування в лікарні, посилити загоєння ран і зменшити кількість ускладнень за рахунок адекватної харчової підтримки [1] - [4]. Однак, якщо рани не зажили, збільшується фінансова, фізична та емоційна вартість госпіталізації та збільшується навантаження на медичних працівників [5].

Чисті хірургічні розрізи часто заживають за первинним наміром. Однак одним із місцевих факторів, що перешкоджають цьому процесу, є інфекція. Систематично загоєння залежить від доставки крові з надходженням кисню, поживних речовин та лейкоцитів до місця рани. Деякі специфічні стани, що погіршують загоєння, включають новоутворення, анемію або життєво важливі системні захворювання. Тому передопераційне поповнення, догляд за ранами та післяопераційні дієтичні добавки є важливими для оптимального відновлення [5].

Управління харчуванням - це скоординовані зусилля медичного, сестринського та дієтичного персоналу. Це передбачає ретельну оцінку дієтичної поведінки та споживання доопераційного та післяопераційного пацієнта, оцінку стану харчування та надання пацієнтам відповідних інструкцій [5], [6].

Наявні дані досліджень свідчать про відсутність узгоджених стандартів хірургічного планування дієти. Обстеження харчових продуктів є необхідними передумовами в цьому відношенні, оскільки вони служать науковою основою для подальшого планування дієти та втручань [7], [8].

Цілі та завдання

Оцінити загальний стан харчування та дієтичне споживання пацієнта.

Розробити та реалізувати індивідуальні дієтичні плани на основі потреб хірургічного пацієнта.

Виявити вплив дієтичного режиму на загоєння рани на різці.

Матеріали та методи

Це дослідження проводилось у загальнохірургічних та приватних відділеннях Олександрійської головної університетської лікарні. До вибірки були включені тридцять вісім пацієнтів загальної хірургії. Їх послідовно зарахували до контрольної групи (n = 22), а потім до експериментальної групи (n = 16).

Критеріями включення суб'єктів були: дорослі чоловіки та жінки до операції без супутніх медичних розладів, що впливають на їх загоєння ран, очікувалося залишатися після операції, щоб спостерігати за загоєнням ран або, принаймні, повернутися після виписки для зняття швів і бажали взяти участь у дослідженні.

Інструменти

Інструменти, використані в дослідженні, були наступними.

1. Хірургічний лист оцінки харчування та загоєння ран. Цей аркуш, розроблений дослідниками, включав такі основні моменти:

2. Передопераційний та післяопераційний запис дієтичного споживання. Цей запис використовувався для оцінки споживання дієти пацієнтами протягом трьох днів до операції та після неї. Було використано 24-годинне відкликання дієти. Потім дієтичний аналіз розраховували за допомогою таблиць складу харчових продуктів [12] і отримували середні показники.

3. Передопераційні та післяопераційні плани харчування. Ці дієтичні плани були розроблені індивідуально для суб'єктів експериментальної групи на основі первинної оцінки поживності, а також розрахунку потреб пацієнта хірургічного стаціонару. Контрольна група харчувалася так само, як і інші хірургічні пацієнти.

4. До операції харчова підтримка була спрямована на корекцію дієти. Ті пацієнти, яким було виявлено необхідність у передопераційному поповненні, отримували калорії та білки на рівні від 30 до 50% вище рівня технічного обслуговування. Також були забезпечені мінерали, вітаміни та рідини, необхідні для нормального повноцінного харчування та зволоження.

5. Післяопераційні плани були спрямовані на збільшення добової потреби в енергії до 10% або трохи більше, за умови, що не було ускладнень. Додавали від 0,1 г до максимум 0,2 г білка на кілограм звичайної маси тіла. Метою цієї дієтичної підтримки було забезпечити анаболізм достатньою кількістю калорій [6]. Також були розглянуті подальші дієтичні вітамінні добавки.

6. Ці плани передбачали триразове харчування альтернативної їжі в ідеальних кількостях, визнаних важливими та узгодженими лікарями-хірургами та дієтологами.

Процедура

Пацієнтам експериментальної групи відповідали контролі відповідно до віку, статі та діагнозу. Медичні та сестринські втручання обох груп суб'єктів, включаючи перев'язку, були приблизно стандартизовані в умовах дослідження.

Пацієнти контрольної групи були включені в дослідження першими. Одночасне збирання двох груп створило б упередження, оскільки дослідники та персонал лікарні могли ненавмисно повідомити керівництво про дієтичні інструкції.

Предмети для загоєння ран перевіряли палатні хірурги, а аналіз дієти проводив один із слідчих; в певних випадках їм було відомо про призначену групу випробовуваних.

З усіма пацієнтами за 3 7 днів до операції було проведено опитування, щоб переглянути їх медичну документацію та лабораторні дослідження, проконсультуватися з лікуючими хірургами та заповнити аркуші первинної оцінки. Крім того, і щодня після цього, вони отримували консультації щодо їх 24-годинного дієтичного споживання. Протягом наступних 3 - 4 післяопераційних днів проводились щоденні інтерв'ю, щоб реєструвати дієтичне споживання суб'єктів. Їх оперативні розрізи також перевіряли на наявність ознак загоєння ран під час зміни пов’язки та/або зняття швів. Дотримання планів наголошувалося під час щоденних візитів.

Статистичний аналіз

Дані аналізували та складали таблиці. Були обчислені абсолютний розподіл у відсотках та частоті, середні значення та стандартні відхилення. Дані, отримані від двох досліджуваних груп, порівнювали за допомогою t, c2 та точних тестів Фішера. Були розраховані прості коефіцієнти кореляції та коефіцієнти регресії та проведено багаторазові регресії та F-тести для виявлення взаємозв'язку та колективного впливу дієтичних змінних та загоєння ран.

Результати

Середній вік досліджуваних був трохи нижчим, ніж у контрольних (41,73 та 42,25 року відповідно, t = 0,778). Статистично значущих відмінностей серед суб'єктів двох груп щодо характеристик не виявлено, крім освіти (c2 = 13,25 та P = 0,00007) (Таблиця 1).

Що стосується харчового стану суб'єктів до операції, Таблиця 2 показує, що не спостерігалося статистично значущих відмінностей між двома групами суб'єктів у жодному з досліджуваних параметрів, де значення t були 0,771 для MAC, 1,310 для TSF, 0,786 для ІМТ та 0,099 для відсоткової стандартної ваги.

Звичайна картина крові до операції не виявила статистично значущих відмінностей, оскільки показники t для гемоглобіну та білих кров'яних клітин (WBC) становили 1,062 та 0,155 відповідно (таблиця 3).

У таблиці 4 наведено передопераційний ІМТ та харчовий статус суб'єктів стосовно загоєння ран. Статистично значущих відмінностей між цими двома групами не виявлено (c2 = 0,037 та 4,400 відповідно). Всі експериментальні суб'єкти мали хороше загоєння ран, порівняно з лише 54,5% контрольних осіб, і різниця була значною (c2 після корекції становив 7,665).

У десяти контрольних осіб (45,5%) було погане загоєння ран: у двох пацієнтів (20%) були серйозні розряди, два (20%) мали стійку лихоманку (39 ° C), а решта (60%) мали як виділення, так і лихоманку; 50% були нижче норми за своїм харчовим статусом. Серед 12 контрольних груп, які мали добре загоєння ран, рівні відсотки (п’ять осіб; по 41,7%) мали або нижчий нормальний, або нормальний харчовий статус, а решта два (16,6%) були нормальними (Таблиця 5).

Таблиця 6 вказує на те, що у суб'єктів контрольної групи загальний термін перебування в лікарні був значно тривалішим (t = 3,165) і трохи затриманий день загоєння (t = 1,435). Однак у експериментальних суб’єктів показник загоєння був значно нижчим, ніж у контролів (t = 2,675), що вказує на краще загоєння ран.

Передопераційно середнє споживання харчових речовин кальцію та вітаміну А в досліджуваних групах було значно вищим, ніж у контрольних груп (t = 2,832 та 2,866 відповідно) (Таблиця 7).

Так само на післяопераційному етапі середні значення дієтичного споживання білків, заліза, кальцію, вітаміну А та рибофлавіну серед досліджуваних були значно вищими, ніж їх аналоги (t = 2,121, 2,295, 2,753, 2,942 та 2,252 відповідно) ( Таблиця 8).

Для перевірки колективного впливу до дієтичних та постдієтичних елементів на загоєння рани для контролів, у таблицях 9 і 10 застосовували множинний регресійний аналіз. Оцінку заживлення приймали як залежну змінну, а незалежні змінні, що впливали на неї, були дієтичними елементами.

Таблиця 9 показує, що не було виявлено статистично значущих зв’язків (позитивних чи негативних) між будь-якими дієтичними змінними або показником зцілення, оскільки всі r-значення були менше 0,413. Множинна регресія становила 0,67276, а R2 = 0,45260. Це означає, що ці змінні можуть пояснити 45,3% відхилення в оцінці зцілення. Значення F становило 0,75166, що не було значущим (Р> 0,05). Усі значення t були незначними.

Подібні висновки наведені в таблиці 10; множинна регресія становила 0,69025 і R2 = 0,47645. Це означає, що 47,5% цих дієтичних змінних були включені в цю багаторазову регресію.

Очікувалося, що між споживанням їжі та загоєнням ран суб’єктів експериментальної групи не існувало жодних зв’язків, оскільки показники загоєння були нульовими.

Обговорення

З дослідження видно, що, незважаючи на відсутність суттєвих відмінностей у суб'єктів двох груп у картині крові та антропометричних вимірах, експериментальні суб'єкти мали значно кращі показники зцілення, ніж контролі. Фактори, що сприяють досягненню цих результатів, заслуговують на обговорення.

Кількість деяких дієтичних елементів їжі, які приймали суб'єкти експериментальної групи, були значно кращими, ніж ті, що приймали їх контролі, як до операції, так і після операції. Сюди входили такі елементи, як кальцій, вітамін А, білки, залізо та рибофлавін. Однак для обох груп, хоча деякі з цих елементів знаходились у межах допустимих відсотків рекомендованих добових норм (RDA) для дорослих [14], інші, такі як калорії, білки та вітамін С, все ще відчували дефіцит (таблиці 7 та 8).

Дефіцит таких елементів харчування може заважати загоєнню ран. Вуглеводи забезпечують енергію клітин рани, що сприяє проліферації клітин та фагоцитарній активності. Білки допомагають у реваскуляризації, утворенні лімфоцитів та синтезі колагену. Вітамін С необхідний для утворення попередників колагену та колагену. Дефіцит вітаміну А також може перешкоджати загоєнню ран, оскільки це необхідно для нормальної епітелізації. Вітаміни групи В (тіамін, рибофлавін та ніацин) забезпечують необхідні фактори коферменту для метаболізму вуглеводів та білків. Здається, що під час загоєння ран дефіцит тіаміну, зокрема, погіршує синтез колагену та зменшує міцність на розрив рани [6].

Перехресний аналіз висновків, пов’язаних з контролем, виявив зв’язок між загоєнням ран та станом поживності. Це підтверджує думку, висловлену Малленом, який виявив суттєві відмінності в ускладненнях, захворюваності та смертності між двома групами пацієнтів, які недоїдають та добре харчуються [2].

Також було встановлено, що середнє загальне перебування в лікарні контрольних органів було значно довшим. Це могло негативно вплинути на моральний стан цих пацієнтів, апетит і, згодом, споживання їжі. Це узгоджується з дослідженням, проведеним Хафез та співавт., Який виявив, що відсутність різниці у типах їжі, що подається, та способі її приготування в головній університетській лікарні є фактором, що заважає приймати їжу серед опіків [15], [16 ]. Карвогал та ін. додати, що харчування вимагає регулярних змін у разі тривалої госпіталізації [17].

Як і очікувалось у цьому дослідженні, індивідуальні до- та дієтичні плани експериментальної групи сприяли посиленню загоєння ран, зменшенню рівня дезісценції та інфікування та скороченню перебування в лікарні. Це відповідає поглядам Вільямса та ін. які повідомили про нижчий рівень зараження серед хірургічних хворих завдяки належній підготовці до дієтичного прийому [18]. Це також відповідає Віндзору та ін. який продемонстрував, що нещодавнє споживання їжі пацієнтами є більш значущим у визначенні реакції загоєння ран, ніж їх загальний харчовий статус [19].

Однак деякі рани не загоюються або заживають повільно навіть при правильному харчуванні [5]. Ельшазли та ін. повідомили про низьку частоту загоєння ран у 8,8% після герніорафії [20]. Девідсон та співавт. та Hulton та співавт. також пояснюють післяопераційні інфекції низьким опором похилого віку, більшою тривалістю операції та розрізом [21], [22]. Практики асептичної рани різко зменшили частоту післяопераційних інфекцій рани. Однак на цей стан все ще припадає одна чверть усіх внутрішньолікарняних інфекцій, які мають значний вплив на рівень захворюваності та смертності в лікарнях в Єгипті [20]. Всі ці фактори, можливо, можуть додатково пояснити погане загоєння ран (45,5%, таблиця 4), яке спостерігається серед контрольних груп.

У цьому дослідженні було очевидно, що значна кількість випробуваних в експериментальній групі (56,2%) були краще освіченими. Це могло сприяти (серед інших причин) кращому дотриманню дієти. Природно, що краща освіта також впливає на заробіток та вибір їжі. Отже, вплив культури на спосіб життя не можна ігнорувати [23], [24].

Висновки

Хороший харчовий статус є перевагою для пацієнтів, яким потрібно пройти операцію. Це дослідження проводилось у загальнохірургічних відділеннях Олександрійської головної університетської лікарні. Результати демонструють суттєві відмінності у загоєнні ран через дієтичні плани та втручання та підкреслюють важливість обстежень та консультування з питань харчування, а також недавнього передопераційного та післяопераційного вживання їжі.