Ожиріння на ранніх стадіях раку молочної залози може збільшити ризик кардіотоксичності

Ханна Слейтер

Ці результати підкреслюють підвищену поширеність серцево-судинних факторів ризику у цих пацієнтів та необхідність індивідуальної оцінки ризику серцевих ускладнень після кардіотоксичної терапії.

У пацієнтів із ожирінням на ранній стадії раку молочної залози, які отримували антрацикліни та/або трастузамаб (герцептин), може бути вищий ризик перепадів фракції викиду лівого шлуночка (LVEF), згідно з дослідженням, опублікованим у PLOS Medicine.

Дослідники припустили, що ці результати повинні стимулювати подальші дослідження механізмів, що пов'язують ожиріння з кардіотоксичністю, а персоналізована оцінка ризику серцевих ускладнень після кардіотоксичної терапії може запропонувати декілька можливих переваг для пацієнтів.

"Ці результати підкреслюють вищу поширеність серцево-судинних факторів ризику у цих пацієнтів і необхідність ретельно оцінювати кардіологічний фон перед будь-яким призначенням кардіотоксичних препаратів", - написали автори. "Після багатофакторного аналізу серед усіх факторів ризику серцево-судинної системи лише ожиріння залишалося суттєво пов'язаним з кардіотоксичністю".

Використовуючи дані, зібрані у 2012-2014 роках у французькому дослідженні CANTO (CANcer TOXicities) 26 французьких онкологічних центрів, дослідники вирішили вивчити взаємозв'язок індексу маси тіла (ІМТ) та кардіотоксичності (визначається як зниження LEVF> 10 відсоткових пунктів від вихідного рівня до LVEF 25 кг/м 2, що вказує на те, що надмірна вага та ожиріння часто зустрічаються факторами ризику кардіотоксичності у пацієнтів з раннім раком молочної залози.

"Наші результати показують, що пацієнтам із надмірною вагою та ожирінням, безумовно, буде корисний ретельний серцевий скринінг та спостереження під час та після хіміотерапії", - написали автори.

Примітно, що дослідники припустили, що частота кардіотоксичності після хіміотерапевтичних засобів може збільшитися за рахунок куріння або раніше існуючих серцево-судинних захворювань (ССЗ) (або генетичної схильності окремих пацієнтів до ССЗ). Отримані раніше дані з більших когорт вказують на те, що ті, хто пережив рак, значно більше схильні до серцево-судинних факторів ризику, таких як надмірна вага, гіпертонія, діабет та дисліпідемія, порівняно з відповідними контролерами, які не мали раку. Більше того, більш високий ризик ССЗ та смертності від ССЗ у хворих на рак, ймовірно, є результатом багатьох факторів, які можуть включати кардіотоксичні ефекти різних методів лікування раку, а також супутні захворювання та нездорові звички у способі життя.

Кардіотоксичність є серйозним побічним ефектом як антрациклінів, так і трастузумабу, на думку дослідників, що потенційно може виникати навіть через місяці або роки після завершення первинного лікування раку. Кардіотоксичність, коли вона представлена, може серйозно погіршити якість життя та загальну виживаність хворих на рак молочної залози. Хоча було досягнуто винятковий прогрес у лікуванні ранніх захворювань, антрацикліни залишаються ключовим елементом терапії раку молочної залози в поєднанні з препаратами нового покоління, такими як трастузумаб.