Лімфоцитарний гастрит

Лімфоцитарний гастрит характеризується збільшенням інтраепітеліальних лімфоцитів у поверхневому та фовеолярному епітелії разом із змінною кількістю запалення у власній пластині слизової оболонки шлунка, яка коливається від переважно лімфоцитарного малюнка до змішаного хронічного активного малюнка. Загальновизнаним критерієм діагностики лімфоцитарного гастриту є виявлення 25 і більше лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин39.

Вважається, що лімфоцитарний гастрит є гістологічною реакцією слизової шлунка на кілька антигенів. Основний інтерес випливає з його асоціації з

Таблиця 7.2 Стани, пов’язані з лімфоцитарним гастритом

Введення ліків (тиклопідин)

на перший погляд різноманітні групи розладів (табл. 7.2), серед них целіакія, де цей тип гастриту дуже поширений (див. нижче).

Хронічний вариоліформний гастрит

Хронічний вариоліформний гастрит - рідкісне захворювання невідомого походження, яке часто вражає чоловіків середнього та похилого віку. На сьогоднішній день у педіатричній літературі зареєстровано небагато випадків. У дітей клінічні ознаки виникають підступно, часто є підгострими або хронічними і включають біль у епігастрії, нудоту та блювоту, анорексію, втрату ваги, анемію, ентеропатію, що втрачає білок, а в деяких випадках і периферичну еозинофілію та підвищений рівень IgE у сироватці крові40.

Ендоскопічними ознаками хронічного вариоліформного гастриту є збільшені та потовщені ругальні складки, що несуть ерозії, і широко розповсюджені дрібні вузлики, часто перевершені пупковим центральним кратером або невеликими округлими ерозіями (афтоїдні вузлики). За топографією уражень можна виділити три форми: дифузну, коли задіяний весь шлунок; тілесні, коли ураження обмежуються очним дном та проксимальним відділом шлунка; і антральний, коли вони присутні лише в антральному відділі. Гістологія показує вогнищевий або дифузний інфільтрат інтраепітеліальних лімфоцитів у поверхні та фовеолярному епітелії. По всій пластині власного шару спостерігається запальний інфільтрат, що складається з плазматичних клітин IgE, лімфоцитів, нейтрофілів та еозинофілів.

Етіологія хронічного вариоліформного гастриту досі не визначена. Імунологічний механізм, пов’язаний з харчовими антигенами, передбачається підвищенням рівня IgE у сироватці крові та збільшенням кількості плазмоцитів, що забарвлюють IgE. Однак, внаслідок зменшення частоти розладів та того факту, що гістологічна картина сильно нагадує целіакічний гастрит (див. Нижче), припускають, що хронічний вариоліформний гастрит є лише грубим ендоскопічним виразом захворювання що має характерні особливості лімфоцитарної інтраепітеліальної інфільтрації. Макроскопічний вигляд може з’являтися лише в окремі періоди еволюції хвороби.

Целіакічний гастрит

Повідомлялося про зв’язок між лімфоцитарним гастритом та целіакією як у дорослих, так і у дітей. Лімфоцитарний гастрит зустрічається у приблизно 45% дорослих із целіакією, із поширеністю від менш ніж 10% до 45%. Вольберг та співавтори виявили десять із 22 дорослих пацієнтів з лімфоцитарним гастритом, що характеризується вираженою інфільтрацією поверхневого та поверхневого ямкового епітелію лімфоцитами, в першу чергу Т-клітинами, з пошкодженням глибокого залозистого епітелію як в антральному відділі, так і в організмі. Власна пластинка продемонструвала інфільтрат плазматичних клітин, лімфоцитів та рідкісних нейтрофілів.41 Нещодавно було показано, що характер залучення слизової оболонки шлунка передбачає атрофію дуоденальних ворсин. Пацієнти з лімфоцитарним гастритом, в якому переважає корпус, навряд чи мають патологію дванадцятипалої кишки, тоді як у хворих з переважним антрумом або дифузним візерунком 50% шансів співіснувати атрофію ворсинок.42 У дослідженні 60 дітей з хронічним гастритом De Giacomo et al виявлений лімфоцитарний

гастрит у дев'яти з 25 дітей з целіакією, але у жодної з 35 дітей без глютенової ентеропатії. Діти з целіакічним гастритом демонстрували в середньому 40 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин порівняно із середнім показником від трьох до п’яти у суб’єктів контролю або пацієнтів з гастритом, асоційованим з H. pylori. Цікаво, що під час ендоскопії всі діти показали розрідження лімфоцитарного інфільтрату після суворого дотримання безглютенової дієти.43

Нещодавно деякі автори припускають, що целіакічний лімфоцитарний гастрит може представляти аномальну імунологічну відповідь на гліадин. В даний час визнано, що існує спектр глютенових кишкових змін, починаючи від класичних уражень целиакией загальної та/або субтотальної атрофії ворсинок до більш тонких проявів, таких як аномальна щільність та розподіл підтипів інтраепітеліальних лімфоцитів у слизова оболонка тонкої кишки. Цілком можливо, що лімфоцитарний гастрит, такий як лімфоцитарний коліт, є ще одним проявом імунної відповіді слизової на просвітний антиген, який максимально виражається в тонкій кишці.44 Таким чином, вважається, що наявність лімфоцитарного гастриту при диспепсичному дітям можна використовувати як показання для проведення біопсії тонкої кишки для виключення прихованої целіакії.

Хелікобактер пілорі лімфоцитарний гастрит

Деякі автори припускають, що лімфоцитарний гастрит може представляти ідіосинкратичну імунну відповідь на деякі місцеві антигени, такі як H. pylori, хоча взаємозв'язок досі не ясний. Було показано, що багато випадків лімфоцитарного гастриту пов'язані з інфекцією H. pylori, і що ерадикація призводить до значного зменшення шлункової інтраепітеліальної лімфоцитарної інфільтрації та диспептичних симптомів. З іншого боку, у дорослих та педіатричних серій H. pylori була виявлена у меншості пацієнтів з лімфоцитарним гастритом, тоді як інфекція була частішою у контрольних зразках біопсії.