Абдомінальне ожиріння у нормальній вазі порівняно із зайвою вагою та пацієнтами з гемодіалізом із ожирінням Асоціації

Частота загальної та серцево-судинної смерті серед загальної популяції та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була максимальною у пацієнтів з відносно меншим індексом маси тіла та більшою окружністю талії та мінімальною у пацієнтів з більш високим індексом маси тіла та меншою окружністю талії.

Біологічна основа такої поведінки абдомінального ожиріння незрозуміла.

У цьому поперечному дослідженні ми продемонстрували, що пацієнти з нормальною вагою, які перебувають на гемодіалізі з абдомінальним ожирінням, виявляли більш проатерогенний профіль з точки зору запальних маркерів та експресії адипокінів, нижчих запасів складу тіла та нижчих фізичних можливостей, ніж пацієнти з абдомінальним ожирінням із надмірною вагою та ожирінням.

Анотація

Об’єктивна

Біологічні основи абдомінального ожиріння, що призводять до більш важких наслідків у пацієнтів з нормальним індексом маси тіла (ІМТ) на підтримуючому гемодіалізі (МГД), незрозумілі. Метою цього дослідження було порівняння властивостей абдомінального ожиріння у різних категорій ІМТ пацієнтів з МГД.

Методи

Ми провели поперечне дослідження 188 хворих на МГД (52,7% жінок; середній вік 69,4 ± 11,5 років) з абдомінальним ожирінням у різних групах ІМТ, використовуючи критерії Всесвітньої організації охорони здоров’я. Було вивчено апетит та дієтичне харчування, склад тіла, міцність рукоятки, оцінка запалення від недоїдання (MIS), запальні біомаркери, адипокіни та анкети щодо якості життя (QoL), пов’язані зі здоров’ям.

Результати

Згідно з багатоваріантними аналізами, пацієнти з ожирінням з черевним шлунком із нормальним ІМТ споживали менше білка на день (Р = 0,04); мали менші виміри сурогатів худих (P

Попередній стаття у випуску Далі стаття у випуску