Вплив схуднення із застосуванням дієти із сумішшю на функцію нирок у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією

Анотація

ЦІЛЬ:

Оцінити ефект та безпеку лікування низькокалорійною формулою дієти на функцію нирок та протеїнурію у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією.

ДИЗАЙН:

Проспективне дослідження щодо безпеки та ефективності 4-тижневої низькокалорійної (11–19 ккал/кг/добу) нормально-білкової дієти (0,9–1,2 г/кг/добу), частково доповненої дієтою на формулі.

ТЕМИ:

Усього 22 пацієнти з ожирінням з діабетичною нефропатією (ІМТ: 30,4 ± 5,3 кг/м 2, HbA1c: 7,1 ± 1,4%, креатинін у сироватці крові: 172,4 ± 57,5 мкмоль/л, білок у сечі: 3,3 ± 2,6 г/добу).

РЕЗУЛЬТАТИ:

Середня маса тіла зменшилась на 6,2 ± 3,0 кг. Середній систолічний артеріальний тиск, креатинін, азот сечовини крові, білок у сечі та 8-гідроксидезоксигуанозин значно зменшились на 7,5 ± 12,7 мм рт. Ст., 41,6 ± 23,9 мкмоль/л, 1,50 ± 1,61 ммоль/л, 1,8 ± 1,7 г/добу та 3,1 ± 3,6 нг/мг креатиніну відповідно. Жоден пацієнт не підвищував рівень креатиніну та білка в сечі. Середній кліренс креатиніну (40,6 ± 17,9 до 46,1 ± 14,6 мл/с/1,73 м 2) та сироватковий альбумін не показали значних змін. Δсироватковий креатинін і ur сечовий білок корелюють з weight масою тіла (р= 0,62 та 0,49 відповідно) та Δ площі вісцерального жиру (р= 0,58 та 0,58 відповідно), але не корелювали з Δсистолічним артеріальним тиском, Δ глюкози в крові натощак та Δплощі підшкірного жиру.

ВИСНОВОК:

Ці результати свідчать про те, що зниження ваги за допомогою дієти, що діє на рецептах, може покращити функцію нирок та протеїнурію на короткий термін у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією.

Вступ

Методи

Пацієнти

Всього було досліджено 22 пацієнтів із ожирінням (16 чоловіків та шість жінок) з діабетичною нефропатією, які спостерігались під час госпіталізації. Ми відібрали пацієнтів, які задовольняли наступним критеріям: ожиріння (індекс маси тіла (ІМТ)> 25 кг/м 2), наявність діабетичної ретинопатії, протеїнурія (сечовий альбумін> 300 мг/добу) і рівень креатиніну в сироватці менше 265,2 мкмоль/л . Виключено пацієнтів з нестабільною діабетичною ретинопатією та наявністю плеврального випоту та важким набряком ніг. Базові характеристики цих досліджуваних пацієнтів наведені в таблиці 1. Перед дослідженням пацієнтам призначали добову калорійність 25–30 ккал/кг та 0,8 г/кг білка принаймні протягом 3 місяців. Такі препарати, як статини, пробукол, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину, β-блокатори та діуретики, які приймали більше 2 місяців до дослідження, продовжувались протягом цього дослідження, за умови, що дози залишались незмінними. Препарати від цукрового діабету, такі як інсулін та сульфонільні сечовини, були зменшені або припинені під час гіпоглікемії.

Дієти

Пацієнтам було призначено загальну добову норму споживання калорій 740 або 970 ккал (11–19 ккал/кг). Дієтична суміш, що складається з рідкого білка (ObeCure; US Cure Inc., Токіо, Японія), використовувала 170 ккал/упак. дієта. Щодня протягом 4 тижнів пацієнти споживали один прийом дієтичного харчування, що містив 170 ккал, і два звичайних прийоми їжі по 400 ккал кожен (загалом; 970 ккал), або два прийоми дієтичного харчування та один звичайний прийом їжі (всього; 740 ккал) . Споживання солі становило 2,79 г/день для дієти 740 ккал і 4,90 г/день для дієти 970 ккал/день.

Клінічні та лабораторні вимірювання

Вимірювання маси тіла та збір крові для лабораторних обстежень проводили після нічного голодування. Артеріальний тиск вимірювали вдень після 5 хв відпочинку в сидячому положенні. Двадцять чотиригодинну пробу сечі збирали для вимірювання кліренсу білка та креатиніну. Кліренс креатиніну розраховували шляхом вимірювання внутрішнього рівня креатиніну в сироватці та сечі. Площа вісцерального жиру оцінювали за допомогою КТ. КТ проводили на пупковому рівні з обстежуваним, який лежав у положенні лежачи на спині. Зону вісцерального жиру простежували вручну вздовж внутрішньої сторони черевної стінки, і для цієї області розраховували кількість пікселів, що показують значення КТ від -50 до -150 одиниць Хаунсфілда. Площа підшкірного жиру була розрахована наступним чином: загальна площа жиру – вісцеральна жирова площа. 8-гідроксидезоксигуанозин у сечі (8-OHdG) вважається біологічним маркером в природних умовах окисне пошкодження ДНК. 10 У цьому дослідженні ми використовували 8-OHdG як маркер окисного стресу.

Маса тіла, систолічний артеріальний тиск, діастолічний артеріальний тиск, азот сечовини в крові (BUN), креатинін в сироватці крові, сироватковий альбумін, глюкоза в крові натще, HbA1c, загальний холестерин (TC), тригліцериди (TG) і холестерин ліпопротеїдів високої щільності (HDL-C ), кліренс білка в сечі та кліренс креатиніну вимірювали раз на тиждень (тиждень 0–4). Вісцеральний жир, підшкірний жир та 8-OHdG вимірювали до та після дослідження.

Інформовану згоду

Ми пояснили пацієнтам, що дослідження буде припинено за таких обставин: посилення рівня креатиніну та протеїнурії в сироватці крові, прогресування діабетичної ретинопатії та проблема, яка стосується схуднення за допомогою дієти, що діє у формулі дослідження. За повною інформованою згодою розслідування дозволили всі пацієнти.

Статистичний аналіз

Результати виражаються як середнє значення ± sd. A т-тест був використаний для групових порівнянь. P-значення

Результати

Протягом 4 тижнів у жодного пацієнта у цьому дослідженні не спостерігалося прогресування діабетичної ретинопатії. Середня маса тіла значно зменшилася (P 2). Вісцеральний жир значно зменшився (P 2, а підшкірний жир також значно зменшився (P 2. 8-OHdG показав значне зниження (P Фігура 1

Протягом 4 тижнів у цьому дослідженні середнє значення 8-OHdG (вважається маркером окисного стресу) значно зменшилось (табл. 1). Однак середній показник 8-OHdG не показав суттєвої кореляції зі зниженням ваги (р= 0,15, P= 0,66), зниження рівня креатиніну в сироватці крові (р= 0,02, P= 0,94), або зменшення білка в сечі (р= 0,23, P= 0,50).

Зміни сироваткового креатиніну за втрату ваги та зміни білка в сечі за втрату ваги були стратифіковані за 4 ступенями втрати ваги. Не виявлено відмінностей між групами щодо зміни рівня креатиніну в сироватці крові (рис. 3а) та щодо зміни білка в сечі (рис. 3б).

Зміна сироваткового креатиніну на втрату ваги (a) та зміна білка в сечі на втрату ваги (b), стратифікована за чотирма ступенями втрати ваги. Міжгрупових відмінностей у зміні сироваткового креатиніну (а) та зміні білка в сечі (б) не спостерігалось. Стовпчики представляють середнє значення ± sd.

Обговорення

Зазвичай висококалорійна дієта з низьким вмістом білка розглядається для захисту ниркової функції та запобігання загострення протеїнурії при діабетичній нефропатії. 5, 6, 7 Корекція аномальної гломерулярної гемодинаміки є механізмом, за допомогою якого дієта з низьким вмістом білка покращує ураження нирок при діабетичній нефропатії. 11 Однак вплив втрати ваги на функцію нирок у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією до кінця не вивчений. У цьому дослідженні ми спостерігали пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією, які протягом 4 тижнів під час госпіталізації отримували низькокалорійну нормально-білкову дієту. Як результат, середній рівень креатиніну в сироватці крові значно зменшився на 41,6 ± 28,9 мкмоль/л, а середній білок у сечі також значно зменшився на 1,8 ± 1,7 г/добу. Незважаючи на те, що на креатинін у сироватці крові може впливати зменшення скелетних м’язів, середній кліренс креатиніну в цьому дослідженні показав явне збільшення (не суттєве). Ці результати свідчать про те, що низькокалорійна дієта, яку приймають ожирілі з діабетичною нефропатією, може покращити функцію нирок та протеїнурію в короткостроковій перспективі.

Була вивчена безпека схуднення у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією. Хоча швидкий контроль глікемії може пришвидшити прогресування діабетичної ретинопатії, 26 у цьому дослідженні жоден пацієнт не продемонстрував прогресування ретинопатії. Сироватковий альбумін суттєво не змінився, незважаючи на використання дієти, що діє на суміші. Важливо зазначити, що у всіх пацієнтів спостерігалося зниження рівня креатиніну та білка в сечі. Щоб визначити оптимальну втрату ваги для поліпшення функції нирок, зміни сироваткового креатиніну та білка в сечі на втрату ваги були стратифіковані за ступенями схуднення. Темпи поліпшення функції нирок та протеїнурії не відрізнялися серед ступенів схуднення. Ці результати свідчать про те, що за короткий період спостереження, який триває 4 тижні, рівень креатиніну та білка в сечі покращується до тих пір, поки відбувається втрата ваги, незалежно від кількості втрат. Іншими словами, короткочасне використання дієтичного харчування для досягнення втрати ваги представляється безпечним методом для поліпшення функції нирок та протеїнурії у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією, оскільки ефект досягається до тих пір, поки пацієнт втрачає вагу без ризику надмірної втрата ваги.

У цьому дослідженні ми використовували дієту з формулою, що забезпечує 62–64 г білка (0,9–1,2 г/кг) на день як звичайну білкову дієту для профілактики катаболізму білка. Зазвичай при діабетичній нефропатії рекомендується дієта з низьким вмістом білка. Накамура та ін 9 повідомляли, що навантаження аланіну, гліцину та аргініну спричиняє гіперфільтрацію клубочків в природних умовах. Амінокислотний склад ObeCure, нормально білкової дієти, не може негативно вплинути на діабетичну нефропатію. Надалі нам слід порівняти дієту з низьким вмістом білка для осіб із ожирінням та діабетичною нефропатією. У цьому дослідженні втрата ваги могла покращити нефропатію, пов’язану з ожирінням, але чи покращує втрата ваги діабетична нефропатія, до кінця не з’ясовано. Ми повинні проводити довготривале дослідження впливу втрати ваги на діабетичну нефропатію у осіб із ожирінням.

Висновок

Втрата ваги за допомогою формульної дієти покращила функцію нирок та протеїнурію у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією в короткостроковому дослідженні. Середній рівень креатиніну в сироватці крові та середній білок у сечі суттєво зменшились, а рівень креатиніну та білка в сечі суттєво корелював із втратою ваги. Ці результати дозволяють припустити, що втрата ваги у пацієнтів із ожирінням з діабетичною нефропатією, досягнута прийомом дієти з формулою, може в короткостроковій перспективі безпечно покращити функцію нирок та протеїнурію, а зміни цитокінів, одержуваних адипоцитами, та окислювальний стрес можуть бути механізмами, за допомогою яких знижується вага функція нирок та протеїнурія при діабетичній нефропатії з ожирінням.

Список літератури

Де Фронцо РА. Діабетична нефропатія: етіологічні та терапевтичні міркування. Діабет Рев 1995; 3: 510–564.

Могенсен CE Як захистити нирку у хворих на цукровий діабет із особливим посиланням на IDDM. Діабет 1997; 46: S104 – S110.

Дослідницька група з контролю та ускладнення діабету. Вплив інтенсивного лікування діабету на розвиток та прогресування довготривалих ускладнень при інсулінозалежному цукровому діабеті. N Engl J Med 1990; 329: 977–986.

Kedziora-Kornatowska KZ, Luciak M, Blaszczyk J, Pawlak W. Перекисне окислення ліпідів та активність антиоксидантних ферментів в еритроцитах пацієнтів з інсулінонезалежним діабетом з нефропатією або без неї. Нефрол Dial Transplant 1998; 13: 2829–2832.

Barsotti G, Ciardella F, Morelli E, Cupisti A, Mantovanelli A, Giovannetti S. Харчове лікування ниркової недостатності при діабетичній нефропатії 1 типу. Клін Нефрол 1988; 29: 280–287.

Walker JD, Bending JJ, Dodds RA, Mattock MB, Murrells TJ, Keen H, Viberti GC. Обмеження дієтичного білка та прогресування ниркової недостатності при діабетичній нефропатії. Ланцет 1989; ii: 1411–1415.

Zeller K, Wittaker E, Sullivan L, Raskin P, Jacobson HR. Вплив обмеження дієтичного білка на прогресування ниркової недостатності у пацієнтів із інсулінозалежним цукровим діабетом. N Engl J Med 1991; 324: 78–84.

Praga M, Hernandez E, Andres A, Leon M, Ruilope LM, Rodicio JL. Вплив втрати ваги тіла та лікування каптоприлом на протеїнурію, пов’язану з ожирінням. Нефрон 1995; 70: 35–41.

Накамура Н, Ебе Н, Іто С, Шибата А. Ниркові ефекти різних типів білка у здорових добровольців та хворих на цукровий діабет. Догляд за діабетом 1993; 16: 1071–1075.

Марк К, Карлос Дж., Брюс Н. 8-гідрокси-2'-дезоксигуанозин у сечі як біологічний маркер в природних умовах окисне пошкодження ДНК. Proc Natl Acad Sci США 1989; 86: 9697–9701.

Parving HH, Kastrup H, Smidt UM, Andersen AR, Feldt-Rasmussen B, Christiansen JS. Порушення авторегуляції швидкості клубочкової фільтрації у хворих на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежні) з нефропатією. Діабетологія 1984; 27: 547–556.

Група перспективних дослідників діабету у Великобританії. Жорсткий контроль артеріального тиску та ризик макросудинних та мікросудинних ускладнень при цукровому діабеті 2 типу: UKPDS 38. BMJ 1998; 317: 703–713.

Дослідницька група з контролю та діабету щодо діабету. Вплив інтенсивного лікування діабету на розвиток та прогресування довготривалих ускладнень при інсулінозалежному цукровому діабеті. N Engl J Med 1993; 329: 977–986.

Ohkubo Y, Kishikawa H, Araki E, Miyata T, Isami S, Motoyoshi S, Kojima Y, Furuyoshi N, Shichiri M. Інтенсивна інсулінотерапія запобігає прогресуванню діабетичних мікросудинних ускладнень у японських пацієнтів з неінсулінозалежним цукровим діабетом: рандомізоване проспективне 6-річне дослідження. Діабет Res Clin Pract 1995; 28: 103–117.

Cianciaruso B, Bellizzi V, Minutolo R, Tavera A, Capuano A, Conte G, De Nicola L. Вживання солі та нирковий результат у пацієнтів з прогресуючим захворюванням нирок. Майнер Електроліт Метаб 1998; 24: 296–301.

Аллен TJ, Waldron MJ, Casley D, Jerums G, Cooper ME. Обмеження солі зменшує гіперфільтрацію, збільшення нирок та альбумінурію при експериментальному діабеті. Діабет 1997; 46: 19–24.

Дженнет JC, Charles L, Grubb W. Гломеруломегалія та вогнищевий сегментарний гломерулосклероз, пов’язаний із ожирінням та синдромом апное сну. Am J Ниркові дис 1987; 10: 470–472.

Камбем Н, Марковіц Г, Валері А.М., Лін Дж., Д'Агаті В.Д. Гломерулопатія, пов’язана з ожирінням: нова епідемія. Нирки Int 2001; 59: 1498–1509.

Моралес Е, Анджелес М, Леон М, Ернандес Е, Прага М. Сприятливі наслідки втрати ваги у пацієнтів із надмірною вагою з хронічними протеїновими нефропатіями. Am J Ниркові дис 1980; 41: 319–327.

Stokholm KH, Brochner-Mortensen J, Hoilund-Carlsen PF. Збільшення швидкості клубочкової фільтрації та адренокортикальної функції у жінок із ожирінням. Int J Obes 1980; 4: 57–63.

Kasiske BL, Crosson JT. Захворювання нирок у пацієнтів з масивним ожирінням. Arch Intern Med 1986; 146: 1105–1109.

Вольф Г, Гаманн А, Хань, округ Колумбія, Хелмхен У, Тайс Ф, Зіяде Ф.Н., Шталь РА. Лептин стимулює проліферацію і TGF-β експресія в ендотеліальних клітинах ниркових клубочків: потенційна роль у гломерулосклерозі. Нирки Int 1999; 56: 860–872.

ван Гармелен V, Елізальде М, Аріапарт П, Бергштедт-Ліндквіст С, Рейнісдоттір С, Гофштедт Дж, Лундквіст І, Брінгман С, Арнер П. Зв'язок експресії гена жирового ангіотензиногену з розподілом жиру в животі при ожирінні. Int J Obes Relat Metab Disord 2000; 24: 673–678.

Erdos B, Snipes JA, Miller AW, Busija DW. Цереброваскулярна дисфункція у щурів із ожирінням Цукера опосередковується окислювальним стресом та протеїнкіназою С. Діабет 2004; 53: 1352–1359.

Sonta T, Inoguchi T, Tsubouchi H, Sekiguchi N, Kobayashi K, Matsumoto S, Utsumi H, Nawata H. Докази щодо внеску судинної NAD (P) H-оксидази у підвищений окислювальний стрес на тваринних моделях діабету та ожиріння. Безкоштовно Radic Biol Med 2004; 37: 115–123.

Фунацу Х, Ямасіта Х, Охаші Ю, Ісігакі Т. Вплив швидкого контролю глікемії на прогресування діабетичної ретинопатії. Jpn J Офтальмол 1992; 36: 356–367.