ВООЗ EMRO Практики відгодівлі серед марокканських сахарських жінок Том 12, випуск 5 EMHJ том 12, 2006

Додому
Теми здоров’я
Дані та статистика
Медіа-центр
Інформаційні ресурси
Країни
Програми
Про нас

Меню розділу

Ти тут

Східносередземноморський журнал охорони здоров'я
- Про журнал
- Минулі випуски
  - Том 27 2021
  - Том 26 2020
  - Випуск 25, 2019
  - Випуск 24, 2018
  - Випуск 23, 2017
  - Випуск 22, 2016
  - Випуск 21, 2015
  - Випуск 20, 2014
  - Випуск 19, 2013
  - Випуск 18, 2012
  - Випуск 17, 2011
  - Випуск 16, 2010
  - Випуск 15, 2009
  - Випуск 14, 2008
  - Випуск 13, 2007
  - Випуск 12, 2006
  - Випуск 11, 2005
  - Випуск 10, 2004
  - Випуск 9, 2003
  - Випуск 8, 2002
  - Том 7, 2001
  - Том 6, 2000
  - Том 5, 1999
  - Том 4, 1998
  - Випуск 3, 1997
  - Том 2, 1996
  - Том 1, 1995
- Інформація для авторів
- Інформація для рецензентів
- Статті в пресі
- Зустрічі
- Зареєструйтесь для отримання повідомлень електронною поштою/RSS
- Як замовити друковані копії
- Застереження/авторські права
- Інформаційні ресурси
- Зв'яжіться з нами
- Додому

Східносередземноморський журнал охорони здоров'я

Практики відгодівлі серед марокканських сахарських жінок

М. Ргуїбі 1 та Р. Белахсен 1

АНОТАЦІЯ Для вивчення ожиріння в марокканській культурі Сахараві було опитано 249 жінок щодо бажаного розміру тіла та дієти. Більшість жінок (90,4%) повідомили, що бажають набрати вагу в даний час або в якийсь час у минулому. Щоб набрати вагу, жінки застосовували період відгодівлі (табла), принаймні, 40 днів переїдання зі зменшенням фізичної активності та спеціальні традиційні страви. Також використовували підсилювачі апетиту (терапевтичні препарати або пажитник) та традиційні супозиторії. Деякі жінки застосовували кортикостероїди для швидкого набору ваги. Дослідження наголошує на необхідності медичної освіти щодо небезпеки ожиріння та вживання стероїдів у цій культурі.

Pratiques des femmes sahraouies au Maroc pour engraisser

РЕЗЮМЕ Afin d’étudier l’obésité dans la culture sahraouie au Maroc, на запитуваному 249 жіночому жіночому корпусі qu’elles souhaitaient avoir et sur leurs pratiques alimentaires. La Majorité des femmes (90,4%) ont declaré vouloir prendre du poids au moment de l’étude ou l’avoir voulu à un moment donné dans le passé. Pour prendre du poids, les femmes utilisaient une période d’engraissement (tablah) d’au moins 40 jours de suralimmentation avec une activité physique réduite et des repas tradicijonal spéciaux. Des stimuters d’appétit (médicaments thérapeutiques ou fenugrec) та des suppositoires tradicials étaient également utilisés. Certaines femmes utilisaient des corticostéroïdes pour prendre du poids rapidement. La présente étude souligne la nécessité d’une é edukacija sanitaire concernant les opasities de l’obésité et de l’utilisation des stéroïdes dans cette culture.

1 Навчально-дослідний підрозділ з харчових наук, Лабораторія фізіології, що застосовується до харчування та годівлі, Школа наук Університету Чуайба Дуккалі, Ель-Джадіда, Марокко (Переписка Р. Белахсена: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібен JavaScript увімкнено для перегляду).
Надійшла: 03.05.04; прийнято: 31.01.05
EMHJ, 2006, 12 (5): 619-624

Вступ

Будучи попередником різноманітних хронічних захворювань, ожиріння є основною причиною запобігання захворюваності та смертності [1], і його управління є складною проблемою, яка включає широкий спектр культурних та психосоціальних факторів [2]. Кілька досліджень показали, що існує сильна взаємозв'язок між самосвідомим станом ваги та поведінкою контролю ваги [3,4]. Однак бажаність певного розміру тіла - це не просто автономний, індивідуальний вибір, а опосередкований культурними факторами. У багатьох промислово розвинутих країнах існує бажання схуднути, що може супроводжуватися дієтою або обмеженням калорій, вживанням діуретиків, блювотою або фізичними вправами [5]. Парадоксально, але в багатьох спільнотах країн, що розвиваються, вгодованість культурно пов’язана з красою, процвітанням, здоров’ям та престижем [6–8], а худорлявість сприймається як ознака поганого здоров’я чи бідності. Таким чином, іноді практикуються ритуали відгодівлі, наприклад, у деяких тихоокеанських суспільствах, де жінки перегодовують, щоб викликати збільшення маси тіла [8].

В Марокко, згідно з існуючими дослідженнями, поширеність надмірної ваги та ожиріння значно зросла протягом останніх років, і що це зростання найбільше серед жінок, половина з яких має надлишкову вагу або страждає ожирінням [9-11]. Однак етіологія ожиріння в Марокко недостатньо зрозуміла, особливо в деяких етнічних групах. Це дослідження було розроблене для вивчення сприйняття бажаного розміру тіла та дієтичних методів, що використовуються для схуднення або набору ваги серед марокканських жінок-сахараві.

Методи

Учасники

Дослідження було проведено в період з жовтня 2001 року по квітень 2002 року на вибірці з 249 міських невагітних жінок у віці від 15 до 70 років із міста Лааюн, міста на півдні Марокко. Вибірка була відібрана серед жінок, які відвідували центри охорони здоров'я під час кампанії імунізації. До цього розслідування могли брати участь лише жінки походження із Сахара і без будь-яких попередніх системних захворювань. Для визначення жінок, що належать до етнічної групи Сахараві, було використано ряд критеріїв: їхні навички спілкування на діалектах Хасанії, їх традиційний одяг та історія проживання їхньої родини. Етнічні групи сахараві, що характеризуються діалектом хасанії, є традиційно кочовим населенням, що переживає бурхливий процес урбанізації, і всі жінки сахараві, починаючи з періоду статевого дозрівання, одягаються традиційно. З усіма учасниками інтерв’ю, яке належало до цієї етнічної групи Сахараві, проводили очні інтерв’ю. Інформована згода була отримана усно від кожного учасника до того, як вони взяли участь в опитуванні.

Збір даних

Вага та зріст тіла вимірювались, коли учасники носили легкий одяг без взуття, використовуючи портативні ваги та метричну стрічку, прикріплену до стіни. Індекс маси тіла (ІМТ) розраховували як вагу (кг)/зріст (м2). Визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) використовували для недостатньої ваги (BMI EMHJ Guidelines on Ethic Conduct and Publication of Health Research)