Синдром Кушинга

ТЕМА: Синдром Кушинга.

ВИЗНАЧЕННЯ ХВОРОБИ: Синдром Кушинга відноситься до гіперкортицизму або підвищених концентрацій кортизолу в сироватці крові. Етіологій багато, але синдром, як правило, класифікується на дві категорії - залежний від адренокортикотропного гормону (АКТГ) або незалежний від АКТГ. Також обговорюється третій синдром псевдо-Кушинга. Синдром названий на честь американського хірурга Харві Кушинга, який описав стан у 1912 році (Bruyere, 2009)

ПАТОФІЗІОЛОГІЯ: Ятрогенний АКТГ, що є незалежним, на сьогоднішній день є найпоширенішим типом синдрому Кушинга, що спричинює приблизно половину всіх випадків. Як правило, це спричинено введенням надмірної кількості синтетичного глюкокортикоїду, такого як призначений преднізон, або інших пероральних, ін’єкційних, місцевих або інгаляційних кортикостероїдів. Введення цього препарату, часто для лікування аутоімунних розладів, призводить до надмірної кількості циркулюючого кортизолу. Цей тип синдрому Кушинга є оборотним.

Другий тип синдрому Кушинга, залежний від АКТГ, також відомий як хвороба Кушинга. Як правило, це обумовлено гіперсекрецією АКТГ, вторинною до аденоми або доброякісної пухлини гіпофіза. Хвороба Кушинга також може бути викликана гіперсекрецією АКТГ непухлинними пухлинами, такими як дрібноклітинний рак легенів. Цей тип також відомий як позаматкова хвороба Кушинга, оскільки джерело гормону знаходиться поза нейроендокринної системи. Нарешті, пухлини надниркових залоз і гіпоталамуса також можуть спричиняти надмірну секрецію АКТГ і призвести до підвищеного рівня кортизолу в сироватці крові (Bruyere, 2009).

Синдром псевдо-Кушинга відноситься до гіперкортицизму, вторинному до розладів, відмінних від синдрому Кушинга. Сюди входять особи, які зазнають фізичного стресу, страждають ожирінням, хворі на синдром полікістозу яєчників, пацієнти, які страждають хронічним алкоголізмом, гіпотрофією, нервовою анорексією або беруть участь в інтенсивних фізичних вправах, а також особи з психологічним стресом, особливо важким депресивним розладом. Всі ці розлади можуть спричинити підвищений рівень кортизолу в сироватці крові (Nieman, 2012)

ГЕНЕТИКА: Здається, немає жодного генетичного зв'язку із синдромом Кушинга.

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ: Синдром Кушинга може виникнути в будь-якому віці, але звичайний початок - від 30 до 50 років. Це у два-три рази частіше у жінок, ніж у чоловіків. Однак синдром Кушинга, спричинений ектопічною секрецією АКТГ, частіше зустрічається у літніх людей, особливо у чоловіків. Синдром Кушинга, спричинений пухлинами надниркових залоз, частіше зустрічається у дітей, особливо у дівчаток (Huether & McCance, 2004).

Фактори ризику включають проковтування або вживання надмірної кількості кортикостероїдів. Куріння сигарет також є фактором ризику, оскільки це може призвести до карциноми легенів.

ОЗНАКИ ТА СИМПТОМИ: Збільшення ваги є найпоширенішою та найбільш визнаною рисою синдрому Кушинга, і це пов’язано зі збільшенням жирової тканини, що накопичується в тулубі та обличчі. Ця схема розподілу жиру називається ожирінням на шлунку, місячним обличчям та/або горбом буйволів.

Непереносимість глюкози виникає через те, що надлишок кортизолу спричиняє резистентність до інсуліну та посилення глюконеогенезу та зберігання глікогену. Цукровий діабет розвивається приблизно у 20% людей із синдромом Кушинга.

Витрата білка викликана розпадом м’язової тканини. Крім того, втрата білка в кістці призводить до остеопорозу, переломів, болю в кістках, кіфозу та втрати зросту. Крім того, втрата кісткової маси призводить до гіперкальцинурії та розвитку ниркових каменів. Втрата колагену призводить до тонкої та ослабленої шкіри та судин, що викликає характерні фіолетові смуги та посилення синців.

Інші ефекти включають гіперпігментацію, вторинну до високого рівня АКТГ у сироватці крові, що призводить до характерного коричневого або бронзового забарвлення слизових оболонок, волосся та шкіри. Жінки можуть відчувати симптоми вірилізації, вторинні до підвищеного рівня андрогену. Ці ознаки включають волосся на обличчі, вугрі та олігоменорею. Підвищений кортизол викликає звуження судин, гіпертонію, затримку натрію та гіпокаліємію. Пригнічення імунітету та підвищена сприйнятливість до інфекції є і є основною причиною захворюваності (Huether & McCance, 2004).

Нарешті, є великий компонент психічних захворювань, пов’язаний із синдромом Кушинга. Зміни психічного статусу варіюються від дратівливості та депресії до важких психічних розладів, таких як шизофренія.

ДІАГНОСТИКА: Діагностика складна і включає три окремі етапи: підозра на основі ознак та симптомів, документування підвищеного рівня кортизолу за допомогою декількох лабораторних досліджень і, нарешті, визначення наявності пухлини. Лабораторні дослідження включають вільний кортизол у сечі, рівень кортизолу в сироватці крові або слині півночі, тест на придушення дексаметазону та рівень АКТГ у плазмі крові. Пухлини гіпофіза можна виявити за допомогою МРТ. КТ може виявити наявність інших пухлин.

ЛІКУВАННЯ: Варіанти лікування різняться і залежать від основної причини гіперкортицизму. Тому диференціація причини необхідна для ефективного лікування. Варіанти лікування включають усунення глюкокортикоїдних препаратів для ятрогенного АКТГ-синдрому, не залежного від синдрому Кушинга. Хвороба Кушинга лікується хірургічним видаленням пухлини гіпофіза та подальшою замісною терапією гідрокортизоном. Без лікування 50% постраждалих людей помирають протягом п’яти років, як правило, через інфекцію, самогубство, атеросклероз або гіпертонію (Huether & McCance, 2004).