Неспецифічний реактивний гепатит у дельфінів, які опинились на Канарських островах
Оригінальні статті
- Повна стаття
- Цифри та дані
- Список літератури
- Цитати
- Метрики
- Ліцензування
- Передруки та дозволи
Анотація
У цій роботі описуються особливості неспецифічного реактивного гепатиту (NSRH) у дельфінів, що мешкають на узбережжі Канарських островів (Іспанія). Гістологічний вигляд NSRH відзначався проліферацією клітин Купфера та наявністю гранулоцитів, плюс лімфоцити та плазматичні клітини, розкидані по паренхімі печінки та в портальній або перинулярній стромі, без або з мінімальними ознаками некрозу гепатоцитів. NSRH складався із запальної інфільтрації CD3 + Т-лімфоцитів та плазматичних клітин IgG + у портальних просторах та печінкових синусоїдах. Поліклональне антитіло проти білка S100 реагувало із змінною кількістю лімфоцитів з портальних ділянок та печінкових синусоїд, а також з клітинами Купфера та епітеліальними клітинами жовчних проток.
1. Вступ
Гепатит часто зустрічається у диких і дельфінів, що перебувають у полоні (Baker 1992; Di Guardo et al. 1995; Kirkwood et al. 1997; Cornaglia et al. 2000; Jaber et al. 2004). Хронічна хвороба печінки невідомої причини є загальним захворюванням у дельфінів. Ураження печінки складаються з дегенерації гепатоцитів, жирових змін та фіброзу. На відміну від цього, гострий гепатит у дельфінів був пов’язаний з харчовими токсинами чи токсинами навколишнього середовища та біологічними агентами, такими як віруси, бактерії, гриби та паразити. Гістопатологічні зміни печінки, як правило, вказують на етіологію гострого гепатиту у дельфінів (Ridgway 1972). У всіх цих попередніх дослідженнях як гнійний, так і інтерстиціальний гепатит та підгострий до хронічного перихолангіту були найбільш часто зустрічаються формами гепатиту. Однак було зареєстровано кілька випадків неспецифічного реактивного гепатиту (NSRH) у китоподібних (Jaber et al. 2004).
У наземних ссавців NSRH - це форма хронічного гепатиту, яка визначається як морфологічна сутність, поширена в печінці, що представляє або залишок попередньої запальної внутрішньопечінкової хвороби, або відповідь на різні процеси позапечінкової хвороби, включаючи гарячкові захворювання, запалення в спланхничне ліжко або целіакія (Liaw et al. 1984; Mansuy 1997; Rothuizen & Van Den Ingh 1998; MacSween 2002; Volta 2008).
Китоподібні знаходяться на вершині морського харчового ланцюга; отже, вони можуть накопичувати в своїх тканинах забруднювачі протягом усього свого життя. Були проведені численні токсикологічні дослідження на дельфінах (Corsolini et al. 1995; Jepson et al. 1999, 2005; Bull et al. 2006; Hall et al. 2006; Carballo et al. 2008; Kajiwara et al. 2008), але кореляція між токсикологічними та гістопатологічними дослідженнями печінки не вивчалась. Метою цього дослідження було проаналізувати гістопатологічні зміни та природу запальних інфільтратів у ураженнях NSRH, що спостерігаються у дельфінів, що мешкають на Канарських островах, корелюючи ступінь тяжкості NSRH з рівнем кількості забруднюючих речовин у жирі та печінці та наявності інших інфекцій та системних захворювань.
2. Матеріал і методи
2.1. Тварини та патологічне дослідження
Всього 17 (9 самців, 8 самок) з 49 афалін (Tursiops truncatus), що опинилися на Канарських островах, були включені в це дослідження. Для належного проведення гістохімічних та імуногістохімічних методів використовували лише добре збережені зразки (17). Патологоанатомічні дослідження проводились відповідно до стандартного протоколу для китоподібних (Kuiken & Baker 1991). Всі основні внутрішні тканини та органи були ретельно обстежені. У дослідження було включено три зразки з кожної печінки та печінкових лімфатичних вузлів. Зразки тканин фіксували у 10% нейтралізованому формаліном, дегідратованому через сортові спирти, і вкладали у парафіновий віск. Зрізи (товщиною 4 мкм) вирізали та фарбували гематоксиліном та еозином та плямою Giemsa для гістопатологічного дослідження. Кількість інфільтруючих нейтрофілів, лімфоцитів і плазматичних клітин підраховували в 15 випадково відібраних полях розміром 400 ×, включаючи синусоїди та портальні простори. NSRH класифікували як легкий (кількість клітин від 20 до 50 клітин на поле), помірний (50–75 клітин на поле) або важкий (більше 75 клітин на поле).
2.2. Імуногістохімічне дослідження
Зрізи легенів та ЦНС фарбували за допомогою імунопероксидазного тесту на антиген морбілівірусу (Kennedy et al. 1991). Метод авідин-біотин-пероксидази (ABC), описаний в іншому місці, використовувався для вивчення імунофенотипу запального печінкового інфільтрату (Jaber et al. 2003). Ендогенну пероксидазну активність блокували інкубацією з перекисом водню 0,3% у метанолі протягом 30 хв. Інкубація в 0,01% проназі (Sigma Chemicals, Сент-Луїс, штат Міссурі, 3500, США) протягом 10 хв при кімнатній температурі використовувалася як метод отримання антигену для всіх антитіл, крім mAb класу MHC класу II, для чого інкубація в 0,01 М лимонної кислоти в мікрохвильовій печі при 100 ° C протягом 7 хв (табл. 1).
Опубліковано в Інтернеті:
Таблиця 1. Деталі первинних антитіл, використаних у цьому дослідженні.
2.3. Токсикологічне дослідження
Зразки жиру та печінки аналізували на вміст хлорорганічних поліхлорованих біфенілів (ПХБ) та дихлордіфенілтріхлоретану (ДДТ) лише у 11 із 17 дельфінів. Загальну концентрацію ПХБ розраховували як суму 11 споріднених концентрацій CB (IUPAC # 28, 52, 101, 105, 118, 138, 149, 153, 156, 180 та 187). Концентрацію ДДТ розраховували як суму шести сполук ДДТ (pp′-DDE, pp′-DDT, pp′-DDD, op′-DDE, op′-DDT та op′-DDD). Аналітичний метод та хроматографічні процедури були описані в інших звітах (Carballo et al. 2008). Концентрації ПХБ та ДДТ порівнювали з токсикологічними пороговими концентраціями, запропонованими для морських ссавців (Jepson et al. 2005; Kajiwara et al. 2006; Castrillon et al. 2010).
3. Результати
Гістопатологічні особливості уражень, виявлених у печінці, узгоджувалися з діагнозом NSRH. У двох із 17 діагноз - важкий, у 2 з 17 - середньої тяжкості, а у решти 13 тварин - легкий. Єдиним макроскопічним доказом цього захворювання було незначне збільшення печінки. NSRH класифікували на два різні типи за наявністю нейтрофілів у запальному інфільтраті: неспецифічний хронічний реактивний активний гепатит та неспецифічний хронічний реактивний гепатит.
Гістологічним виглядом NSRH був запальний інфільтрат у портальних ділянках та паренхімі без ознак гепатоцелюлярного некрозу. У першого типу (неспецифічний хронічний реактивний активний гепатит) спостерігався легкий та помірний інфільтрат, що складається переважно з нейтрофілів, а також лімфоцитів та плазматичних клітин, розташованих у стромі ділянок порталу та різної інтенсивності між зонами порталу; вона включала нормальні портальні тракти, незначний до вираженого лейкоцитозу та проліферацію клітин Купфера в синусоїдах та деякі нейтрофіли в стромі навколо печінкових вен. При другому типі (неспецифічний хронічний реактивний гепатит) запалення складалося плазматичними клітинами та лімфоцитами в обох стромах портальних ділянок, навколо печінкових вен і в синусоїдах (рис. 1).
Опубліковано в Інтернеті:
Неспецифічний хронічний реактивний активний гепатит діагностовано у 3 із 17 тварин, у яких також був виявлений паразитарний холангіт. У китоподібних з важкою формою NSRH (одна при хронічному реактивному гепатиті і одна при хронічному активному реактивному гепатиті) спостерігалася рясна запальна інфільтрація нейтрофілів, лімфоцитів і плазматичних клітин у портальних зонах та печінкових синусоїдах; в останньому спостерігались внутрішньосудинні скупчення лімфоцитів і плазматичних клітин (рис. 1).
Паразити були знайдені в жовчних протоках п’яти дельфінів з NSRH та ідентифіковані як Campula spp. Ці птахи спричинили серйозне пошкодження жовчних проток, а також спостерігалися в протоках підшлункової залози двох тварин з НСРГ.
У всіх тварин, у яких діагностовано NSRH, виявилося якесь уже наявне позапечінкове захворювання, яке могло бути причиною вивченого процесу (табл. 2). Важка Nasitrema spp. інвазія спостерігалася в навколоносових мішках трьох тварин з НСРХ. Шість випадків важкої або легкої інвазії легенів (Pseudalius inflexus та Stenurus minor) мали грубі та гістологічні ураження, які відповідали паразитарній пневмонії, тоді як ще два випадки пневмонії були наслідком бактеріальної інфекції (Коринебактерії spp. і Стафілококк spp.). У інших тварин діагностовано гастрит та/або ентерит; у чотирьох тварин гастрит був наслідком зараження нематодою Anisakis simplex. Ентерит невідомої етіології діагностовано у двох тварин з НСРГ.
Опубліковано в Інтернеті:
Таблиця 2. Діагностика позапечінкових причин у тварин з різним ступенем тяжкості NSRH.
Опубліковано в Інтернеті:
Опубліковано в Інтернеті:
Рівні забруднень у жирі та печінці афалін наведені в таблиці 3. В обох тканинах ПХБ були виявлені в найбільших концентраціях. Рівень ПХБ у печінці був нижчим, ніж у жирі; рівень жиру коливався в межах від 301 до 33212 нг/г вологої маси, тоді як рівень печінки коливався між 373 і 52374 нг/г вологої маси. Подібні композиційні сполуки ПХБ спостерігались у двох тканинах із відносно високим вмістом гекса- та гепта-хлорбіфенілів. У хлорорганічних сполуках пестицидів групи ДДТ були найвищими концентраціями (табл. 3). Концентрація ДДТ у жирі коливалася від 147 до 21 050 нг/г вологої маси; у печінці концентрації коливались від 220 до 3171 нг/г вологих мас. p, p′-DDE являв собою сполуку DDT-групи, присутню у найвищій концентрації в двох аналізованих тканинах. Цікавою висновком було те, що два дельфіни з важкою формою NSRH показали найвищий рівень ПХБ у печінці (Таблиця 3).
Опубліковано в Інтернеті:
Таблиця 3. ДДТ та ПХБ у жирі (нг/г вологого маси) та печінці (нг/г вологого маси) Tursiops truncatus та NSRH градусів.
4. Обговорення
У нашому дослідженні у тварин було виявлено різноманітні печінкові та позапечінкові запальні процеси. Було відмічено, що всякий раз, коли в паренхімі печінки китоподібних з важким перебігом NSRH виявляються внутрішньосинусоїдні скупчення лімфоцитів і плазматичних клітин, також інвазії паразитів у жовчних протоках, інвазії важкого легеневого хробака та навколоносових мішків та бактеріальні інфекції. Отже, це, швидше за все, результат постійної місцевої або системної антигенної стимуляції імунної системи, спричиненої інфекцією або інвазією, про що також повідомлялося у людей (Mansuy 1997) та собак (Egenvall et al. 1998; Rothuizen & Van Den Ingh 1998) .
Поліклональні антитіла до білка CD3, IgG, лізоциму та S100 дали імуномаркірування на ділянках тканини лімфовузлів дельфінів, подібне до отриманого у цільових видів та інших видів, таких як свині (Pérez et al. 2001). Імуногістохімічне дослідження показало, що NSRH складається в основному з інфільтрації плазматичних клітин IgG + у синусоїдах та в портальних просторах та меншої кількості CD3 + Т-лімфоцитів, переважно розташованих у портальних просторах. Для інших видів, таких як собаки, неспецифічний хронічний реактивний гепатит також характеризується лімфоплазмоцитарним інфільтратом у портальних просторах та печінковими синусоїдами (Egenvall et al. 1998; Rothuizen & Van Den Ingh. 1998), але імунофенотип такого інфільтрату не повідомляється. Характер запального інфільтрату, який спостерігається у китоподібних у цьому дослідженні, свідчить про місцеву гуморальну реакцію, оскільки IgG-несучі плазматичні клітини були в достатку, тоді як змінна кількість CD3 + лімфоцитів вказує на змінну місцеву клітинну відповідь.
У нашому дослідженні рівні ПХБ та ДДТ, виявлені в жирі та печінці тварин, були середніми в порівнянні з попередніми дослідженнями інших популяцій дельфінів (Corsolini et al. 1995; Stein et al. 2003; Houde et al . 2005; Fair та ін. 2010). Концентрація жиру ПХБ у чотирьох наших дельфінів була вищою, ніж порогова концентрація, встановлена для морських ссавців (Kannan et al. 2000). Розумно припустити, що концентрації ПХБ, виявлені у досліджуваних тварин, можуть мати несприятливий вплив на стан їх здоров’я, проте їх гепатотоксичність встановити неможливо. Однак концентрація ПХБ у жирі, що перевищує 35000 нг/г ліпідної маси у довгокрилих лоцманських китів, асоціюється з високим рівнем поширеності деяких неспецифічних уражень печінки, таких як інфільтрати портальних клітин та накопичення гепатоцитарних ліпідів (Sonne et al. 2010).
Дві тварини з важкою формою NSRH продемонстрували найвищу концентрацію конгенера ПХБ, що могло бути пов’язано з патогенезом цього процесу. Концентрації ДДТ у деяких дорослих чоловіків, проаналізованих у цьому дослідженні, могли бути небезпечними: у печінці трьох дорослих самців афалін (ТТ 78, ТТ 93, С124) рівні ДДТ були більш ніж удвічі більшими за дозу, яка викликає ендокринні розлади у наземних (Kelce et al. 1995) та морських ссавців (Tanabe et al. 1994). Усі тварини, проаналізовані на вміст хлорорганічних пестицидів, виявляли NSRH, але у згаданих вище NSRH був дуже суворим. Судинні лейкоцитарні інфільтрації спостерігались у печінці видів дикої природи, включаючи білих ведмедів та песців, які піддаються дії стійких органічних забруднювачів у їх природному раціоні (Sonne et al. 2005; Sonne et al. 2008).
На закінчення загалом 17 афалінів, що опинилися на мели на Канарських островах (Іспанія), представляли NSRH різного ступеня тяжкості. Природа запального печінкового інфільтрату виявила послідовну інфільтрацію IgG + плазматичних клітин із змінною кількістю CD3 + Т-лімфоцитів. У всіх тварин спостерігалися позапечінкові розлади, пов'язані з паразитарними або інфекційними захворюваннями. Два дельфіни з важкою формою NSRH показали найвищий рівень ПХБ у печінці. Хоча ніякого прямого ефекту неможливо встановити для будь-якої з цих етіологій, розумно припускати припущення про стійкий комбінований ефект, як це відбувається у людей та інших видів тварин. Потрібно проводити дослідження на більшій серії тварин, щоб дізнатись більше про фізіологічний вплив цих забруднюючих речовин на морських ссавців.
Найкращий метод отримання антигену з трьох випробуваних для кожного антитіла.
- Повна стаття «6-8 скибочок хліба»
- Повна стаття Протизапальний підхід до дієтичного лікування розсіяного склерозу a
- Повна стаття Амарант (Amaranthus cruentus L
- Повна стаття Оновлення щодо лікування артрозу у пацієнтів із ожирінням
- Повна стаття Бабассу мезокарп борошно в раціоні фінішних ягнят