Дієтична та фізична активність серед дорослих, які успішно підтримують втрату ваги

Анотація

Передумови

Існує обмежена кількість популяційних даних про поведінкові фактори, які виявляються важливими для успішного підтримання втрати ваги серед дорослих.

Методи

Дані опитувань Styles 2004 року, надіслані поштою дорослим у США у віці ≥18 років, були використані для вивчення різниці у вибраних стратегіях схуднення та відношеннях серед осіб, які повідомили про успішні спроби схуднення (схудли та змогли це утримати), та осіб, які не увінчалася успіхом (попередні спроби схуднути були безуспішними або вони не могли утримати втрачену вагу). Досліджувана поведінка включала модифікацію дієти, дозвілля та спортивні заходи, а також самоконтроль та бар'єри для управління вагою.

Результати

Висновок

Стратегії самоконтролю, такі як зважування, планування їжі, відстеження жиру та калорій, фізичні вправи по 30 і більше хвилин щодня та/або додавання фізичної активності до повсякденного розпорядку можуть бути важливими для успішного збереження ваги. Дозвілля, наприклад, підняття тягарів або приготування їжі/випікання для розваги, є загальноприйнятою стратегією тих, хто успішно схуд.

Передумови

Майже половина американців намагається схуднути [1]. Клінічні випробування повідомляли про численні короткочасні переваги для здоров’я, пов’язані зі зниженням ваги, включаючи зниження артеріального тиску та тригліцеридів, поліпшення субфракцій ліпопротеїнів та відповіді на інсулін та покращення легеневої функції [2, 3]. Довгострокові переваги для здоров’я від втрати ваги включають поліпшення кровотоку [4] та зниження смертності від серцево-судинних захворювань [5]. На жаль, багато людей, які худнуть, з часом відновлюють більшу частину втраченої ваги [6–8].

Метою цього описового документу є вивчення відмінностей у повідомлених стратегіях схуднення, способах життя та сприйнятих бар'єрах для здорової ваги серед дорослих, які вільно живуть, які повідомили про успішне схуднення (схудли та не тримали), та їх аналогів, які не мали успіху. (схудли, але не змогли утримати це або не змогли схуднути). Ми описуємо найпоширеніші дієтичні практики, фізичні навантаження у дозвілля та спорт, а також самоконтроль поведінки (дієтичні заходи та зважування), а також перешкоди для зниження ваги, включаючи час на фізичні вправи, вартість здорової їжі та соціальна підтримка.

Методи

Після втрати 32 осіб з панелі ConsumerStyles протягом липня-серпня 2004 р. Решті 6175 домогосподарствам, які пройшли опитування ConsumerStyles, було надіслано опитування HealthStyles. Відповіді отримали 4345 із цих домогосподарств із рівнем відповіді 70%. Дані про стан здоров'я та спосіб життя, використані в цьому аналізі, були в основному з опитування HealthStyles, тоді як демографічні характеристики були отримані з ConsumerStyles.

Визначення змінних

Поведінка контролю ваги

Респонденти самостійно визначили свій досвід історії ваги. Основним питанням щодо історії контролю ваги було: "Загалом, що BEST описує ваш досвід із вагою?" Респондентів попросили вибрати одне з наступного: 1) Я схуд і зміг утримати його, 2) Я схуд, але не зміг утримати його, 3) Я намагався скинути вага, але не мав успіху, 4) Я підтримував свою вагу з усвідомленими зусиллями, 5) Я підтримував свою вагу без зусиль, 6) Я набрав вагу і не намагався його схуднути, і 7) Я не звертаю уваги на свою вагу. Учасники, які повідомили, що вони схудли і змогли утримати його, були визначені як "успішні люди, які втратили вагу", ті, хто повідомив, що вони схудли, але не змогли утримати його або намагалися схуднути, але не мали успіху були визначені як "невдалі схуднення".

Стратегії контролю ваги

Фізична активність/заняття спортом та дозвілля

Респондентів також попросили повідомити про всі фізичні навантаження/види спорту, якими вони займаються, зі списку з 18 конкретних видів діяльності: "У якому з перелічених нижче видів фізичного навантаження/спорту ви регулярно берете участь?" Ці предмети включали бейсбол/софтбол, баскетбол, біг підтюпцем/біг, ходьба, їзда на велосипеді, боулінг, гольф, заняття фізичними вправами, підняття тягарів, йога/медитація, карате/бойові мистецтва, плавання, піші прогулянки, полювання/риболовля, кемпінг, лижі/сноуборд, теніс та волейбол. Крім того, респондентам було запропоновано обрати заняття дозвілля, якими вони із задоволенням регулярно займалися, із переліку 29 можливих видів діяльності. Для описових цілей ми поєднали різні предмети, які вважаються подібними за витратами енергії (наприклад, гра в комп’ютерні ігри та відеоігри). Респонденти, які не обрали жодної з видів діяльності, були класифіковані як "не вказані".

Бар'єри для схуднення або збереження втрати ваги

Респондентів запитували про 9 можливих бар'єрів для контролю ваги: "Далі наведено перелік можливих причин, які заважають людям втрачати вагу або підтримувати здорову вагу". Для кожного пункту респондентам пропонувалось охарактеризувати його вплив за допомогою 7-бальної шкали Лікерта (1 = відсутність або незначний вплив; 7 = впливає багато). Елементи були такими: 1) Я занадто часто їжу поза домом, 2) Я часто занадто втомлююся, щоб займатися спортом, 3) Я люблю їсти шкідливу їжу/маю ласощі, 4) У мене немає часу, щоб фізичні вправи, 5) я насправді не звертаю уваги на те, що я їжу, 6) у мене немає кого вправляти зі мною, 7) дієта/здорова їжа не така ситна/все ще відчуваю голод, 8) це занадто важко дотримуватися режиму фізичних вправ, і 9) Дієта/здорова їжа коштує занадто дорого. Для регресійного аналізу відповіді 1–3 об’єднували, щоб створити «відсутність впливу», 4 представляли нейтрально, а 5–7 поєднували із представленим «впливом».

Статистичний аналіз

З 4345 респондентів HealthStyles ми вибрали в якості аналітичної вибірки 2124 учасника, які були класифіковані як успішні особи, що втрачають вагу (n = 587, 14,4%), або невдалі особи, що втрачають вагу (n = 1537, 32,1%). Ми виключили респондентів, які підтримували вагу з зусиллями чи без них (n = 1363, 32,9%), набирали вагу і не намагалися її схуднути (n = 355, 8,5%), не звертали уваги на свою вагу (n = 304, 7,6 %) або відсутні дані про втрату або підтримку ваги (n = 199, 4,7%). Учасники, у яких відсутній зріст або вага (n = 77), або ті, хто повідомив про екстремальні значення зросту або ваги (за межами 1-го-99-го процентиля в Національному обстеженні здоров’я та харчування 1999–2002 рр.) (N = 44), також були виключені. Ми також виключили жінок-респондентів, які заявили, що вони в даний час вагітні або не відповіли на питання про вагітність (n = 52). Після виключень остаточна вибірка налічувала 1958 (деякі учасники відповідали одному або декільком критеріям виключення).

Ми порівняли успішних і невдалих програвачів ваги за їх демографічними характеристиками, стратегіями схуднення, поведінкою самоконтролю та діяльністю, а також порівняли їх за дев’ятьма описаними перешкодами. Через багаторазове тестування ми вибрали p = 0,01 як рівень значущості для тесту хі-квадрат, щоб зменшити ймовірність помилки типу II. Ми використовували багатоваріантну логістичну регресію для розрахунку коефіцієнтів шансів (OR) з 95% довірчими інтервалами (CI) для успішного схуднення (проти невдалого) у моделі, яка включала стать, вік, расу, освіту, річний дохід домогосподарства та індекс маси тіла (ІМТ; обчислюється як вага у кілограмах, поділена на зріст у метрах у квадраті). Ми також використовували багатоваріантні моделі логістичної регресії, які коригувались за статтю, віком, расою, освітою, річним доходом домогосподарства та ІМТ, щоб оцінити взаємозв'язок між успішним програвачем ваги та конкретними бар'єрами для втрати або підтримки ваги. Відсутні дані через відсутність відповіді були виключені з індивідуальних порівнянь. Всі аналізи проводились із використанням SAS-виклику (версія 9.1, Кері, Північна Кароліна) SUDAAN (версія 9.0 Інститут дослідницьких трикутників, Парк дослідницьких трикутників, штат Північна Кароліна) для врахування складної конструкції вибірки та процедури зважування.

Результати

У нашій остаточній аналітичній вибірці успішних і невдалих програшників ваги одна третина (30,96%) успішно схудла і не тримала свою вагу. Шанси потрапити до успішної групи були нижчими для жінок (з поправкою OR = 0,63, 95% ДІ = 0,48-0,81), ніж для чоловіків (референт) (табл. 1). Менші шанси на успішне схуднення спостерігались у віку 30–44 років (АБО = 0,51, 95% ДІ = 0,30–0,89), ніж у віці 18–29 років (референт). Шанси бути успішним худорем не відрізнялися залежно від раси/етнічної приналежності, освіти чи доходу домогосподарства. Шанси потрапити в групу успіху були набагато нижчими для осіб з ІМТ ≥ 35,0 (АБО = 0,12, 95% ДІ = 0,07-0,19), ніж у референтної групи (ІМТ Таблиця 1 Поширеність успішної та невдалої втрати ваги та скоригована шанси на успіх за демографічними характеристиками - Styles Survey 2004.

П’ять найпоширеніших способів контролю ваги не суттєво відрізнялися (р> 0,005) між успішними та невдалими програвачами ваги: зменшена кількість споживаної їжі (79,60%; 82,39%), більше споживаних фруктів та овочів (71,37%; 65,91%), менші порції (64,57%; 64,98%), менша кількість жирної їжі (60,13%; 57,66%) та відсутність підсолоджуваних напоїв (56,50%; 52,57%) (табл. 2). На відміну від них, значно вища частка успішних програшників ваги повідомляла про вправу 30 і більше хвилин щодня (шоста за частотою стратегія (46,91% проти 37,54%) та додавання фізичної активності до свого розпорядку дня (46,70% проти 34,88%; це було сьоме Найпоширеніша стратегія). Альтернативно, значно нижча частка успішних програшників ваги повідомляла про використання безрецептурних дієтичних продуктів (сімнадцята найбільш поширена стратегія (10,36% проти 15,89%).

Аналіз поведінки самоконтролю (проведений більшість днів тижня) показав численні суттєві відмінності за статусом втрати ваги (табл. 3). Значно більша частка успішних програшників ваги повідомила про планування прийому їжі (35,90% проти 24,88%), відстеження калорій (17,73% проти 8,84%) та відстеження жиру (16,40% проти 6,57%). Подібним чином, більша частка успішних програшників повідомила, що вимірювала кількість їжі на тарілці (15,89% проти 6,73%). Більша частка успішних програшників ваги зважувалась кожен день (20,30%) порівняно з тими, хто не мав успіху (11,00%) при схудненні.

Як серед успішних, так і невдалих програвачів ваги, ходьба була найпоширенішою фізичною активністю/спортом (61,51% проти 56,41% різниця несуттєва) (Таблиця 4). Єдиною суттєвою різницею було підняття тягарів (19,01% успішних, 10,86% невдалих, р = 0,002). Як успішні, так і невдалі люди, що втратили вагу, займалися різними видами активного дозвілля, але серед тих, хто мав успіх, частіше зустрічалися лише приготування їжі/випічка (45,59% проти 36,48%) (p = 0,004) (Таблиця 5).

Після коригування на коваріати, шанси бути успішним худнерем на 48% -76% нижчі для тих, хто повідомляє, що аспекти фізичних вправ впливають на фактори (тобто, немає часу на фізичні вправи, занадто втомлений для фізичних вправ, ні з ким займатись, занадто важкий для підтримання режиму фізичних вправ) порівняно з тими, хто повідомив про незначний або відсутність впливу фізичних вправ як бар'єру контролю ваги (табл. 6). Шанси досягти успіху в схудненні були на 48–64% нижчими для тих, на кого впливали дієтичні бар’єри для контролю ваги (занадто часто їжте поза домом, любите їсти шкідливу їжу, не звертайте уваги на дієту, дієту/здоров’я продукти, які не задовольняють, дієтичне/здорове харчування коштує занадто дорого) порівняно з тими, хто повідомив про незначний або відсутність впливу дієти. Респонденти, які мали нейтральні почуття щодо бар'єрів для втрати або збереження здорової ваги, мали менші шанси на успіх, ніж ті, хто вважав, що ці бар'єри не мають впливу.

Обговорення

Запитання щодо широкого спектру стратегій контролю ваги (наприклад, підрахунок калорій, зменшення кількості їжі, вживання менше жирної їжі, споживання продуктів із зниженим вмістом жиру) не виявили відмінностей щодо успіху в схудненні, але ці питання стосувались того, що ви щось спробували за останні 12 місяців. Коли основна увага приділялася практиці контролю ваги, якої дотримувались більшість днів тижня, результати були суттєво різними, оскільки планування їжі, відстеження калорій, відстеження жиру та вимірювання їжі були все більш поширеними у успішних програшників ваги, ніж у невдалих. Інші знайшли подібні результати [8]. Горін та його колеги [15] виявили, що послідовність дієт протягом тижня та року була кращою для збереження втрати ваги, ніж просто обмеження дієти лише робочими днями. Хоча інтуїтивно зрозуміло (і це узгоджується з нашим дослідженням), що відстеження поведінки людини може призвести до кращих практик охорони здоров’я, за винятком щоденників їжі, недостатньо досліджень, що підтверджують цю гіпотезу.

Хоча це не конкретна рекомендація щодо фізичної активності для схуднення, тренування з обтяженнями може за допомогою різних механізмів збільшити загальні витрати енергії, а отже, допомогти у контролі ваги [16, 17]. Потрібно знати набагато більше про те, як тренування з обтяженням може допомогти у підтримці ваги, як повідомляють 20% членів Національного реєстру контролю ваги [9, 18]. У нашому дослідженні підняття ваги було майже вдвічі частіше серед успішних програшників ваги, і ми також виявили, що чоловіки частіше за жінок досягали успіху в схудненні. Можна зробити висновок, що більша прихильність до підйому ваги була частиною причин більших успіхів чоловіків у схудненні, або, можливо, підняття тягарів було для багатьох учасників способом тренувань для певних видів спорту і, отже, можливо, маркером для фізично активних спосіб життя.

Шанси досягти успіху в зниженні ваги були нижчими для тих, хто повідомив, що під впливом дієтичних бар'єрів контролю ваги (наприклад, їжте далеко від дому, дієтичні/здорові продукти не задовольняють, дієта/здорове харчування занадто дорогі) у порівнянні з тими, хто повідомили, що дієтичні бар'єри на контроль ваги практично не впливали. Це свідчить про те, що питання смаку, вартості та зручності, можливо, доведеться включати в ініціативи, спрямовані на те, щоб допомогти людям втратити чи зберегти вагу. Наш висновок про те, що приготування їжі чи випікання для розваги частіше зустрічається серед тих, хто успішно схуд, був далеко не несподіваним, але, можливо, не таким передбачуваним. Можливо, ті, хто любить готувати та випікати, частіше їдять вдома; страви, які можна було б очікувати здоровішими, ніж страви швидкого харчування чи ресторани з повним набором послуг. Встановлено, що харчові якості їжі, приготовленої вдома, перевершують їжу, приготовлену вдома, причому остання має більше калорій, жиру та натрію, а також клітковини [19].

Також не дивно, що бар'єри для фізичних вправ (включаючи занадто втомленість, відсутність часу чи нікого, з ким займатися, занадто важке підтримання режиму фізичних вправ) були пов'язані з невдалою втратою ваги. Отже, важливим виглядає як тиск часу, так і відсутність соціальної підтримки. Elfhag and Rossner (2005) виявили, що соціальна підтримка, кращі стратегії подолання та здатність долати життєвий стрес є факторами, пов’язаними з успішним підтриманням ваги [10]. Робоча група з питань превентивних послуг громади [20] припускає, що екологічні бар'єри та відсутність соціальної підтримки впливають на поведінку фізичних вправ. Збільшення зручних можливостей для занять фізичними навантаженнями (наприклад, внесення невеликих змін у збудоване середовище, таких як тротуари, парки та стежки) може спонукати деяких сидячих людей змінити свою поведінку.

Висновок

Оскільки підтримка після схуднення може бути важкою, важливо визначити фактори, що сприяють успіху. Стратегії самоконтролю, такі як зважування, планування їжі, відстеження жиру та калорій, фізичні вправи по 30 і більше хвилин щодня та додавання фізичної активності до розпорядку дня можуть бути важливими для збереження втрати ваги. Результати також вказують на те, що успішні люди, які втратили вагу, частіше повідомляли про підняття тягарів або приготування їжі/випікання для задоволення в порівнянні з невдалими програшниками ваги.